"АБОНПЛАТА НА РАДІОПРИЙМАЧІ"
"Дзержинець" 22 червня 1955 року.
"Дзержинець" 15 червня 1955 року.
"ПОЧАЛИ ДІЯТИ ГІДРОМОНІТОРИ"
"Дзержинець" 20 червня 1957 року.
"ЗАКІНЧИЛАСЯ ЗМІНА"
"Дзержинець" 16 червня 1965 року.
"ЗВІТНИЙ КОНЦЕРТ ЮНИХ МУЗИКАНТІВ"
"Дзержинець" 7 червня 1960 року.
"ЧЕМПІОНКА"
"Дзержинець" 8 червня 1960 року.
КУЗНЯ КАДРІВ ХІМІКІВ
Дніпродзержинському заочному хіміко-технологічному технікуму - 25 років.
"Дзержинець" 14 червня 1986 року.
УВІЙШЛИ ДО СКЛАДУ ЗБІРНОЇ
У Дніпропетровську проходив чемпіонат області з водно-моторного спорту. За першість боролися п`ять команд.
Успішно виступили наші земляки. Команду Брежнєвського району представляв самодіяльний клуб вагонобудівного заводу імені газети "Правда". Його вихованці вийшли в командному заліку на друге місце.
В особистому заліку відзначилися у відповідних класах суден брати Євген і Володимир Євтушенки (перше місце), Семен Клерфон і Сергій Мішенін (другі місця). Вони увійшли до складу збірної Дніпропетровщини і виступатимуть у чемпіонаті України.
Н.Нікулін, інструктор-методист Брежєвського районного спортивно-технічного клубу ДТСААФ.
"Дзержинець" 14 червня 1986 року.
На адресу ППО «Металургів» і ПО ПМГУ ДМК звернулися працівники Дніпровського меткомбінату, які стали очевидцями обурливих дій представників ППО «Металістів». У зв'язку з цими подіями профспілкові організації «Металургів» і ПМГУ ДМК зробили спільну заяву. Публікуємо оригінал.
Сьогодні, 19 червня 2020 року, помер Олександр Михайлович Михайлов.
Олександр Михайлович Михайлов народився 2 січня 1929 року в багатодітній селянській родині (5 дітей) в селі Северинівка Іванівського району Одеської області. До початку війни він закінчив п'ять класів середньої школи. У серпні 1941 року, коли батька призвали на фронт, Саша з братами, сестрами і мамою залишилися в Одесі. Трудова діяльність Олександра Михайловича почалася в квітні 1944 року після звільнення Одеси від німецько-фашистських окупантів. Олександр продовжував навчання і працював в колгоспі прицепщиком на тракторі. У 1955 році закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, після чого працював на підприємствах харчової промисловості. У квітні 1959 року міська влада запросила Олександра Михайловича Михайлова на роботу в Дніпродзержинськ. Він попрацював на різних керівних посадах ветеринарної медицини в якості лікаря з експертизи харчових продуктів, був керівником м'ясопереробного підприємства в Баглійському районі. А в серпні 1970 міськвиконком призначив його на посаду директора Дніпродзержинського міського молочного заводу. І підприємство через три роки вийшло в передовики серед великих молочних заводів області і України, а через 5 років - і Радянського Союзу. І, як результат напруженої праці всього колективу протягом шести років, Дніпродзержинський молочний завод був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а багато трудівників заводу - орденами і медалями.
Олександр Михайлович протягом усієї своєї діяльності вів активну громадську роботу, неодноразово обирався депутатом Дніпродзержинської міської та Баглійського районних рад. З 1989 року після виходу на заслужений відпочинок брав найактивнішу участь у ветеранському русі. З 1996 по 2011 роки обирався головою Дніпродзержинської міської організації ветеранів, делегатом трьох з'їздів Всеукраїнської організації ветеранів. За значний особистий внесок у розвиток ветеранського руху міста, військово-патріотичне виховання підростаючого покоління Олександру Михайловичу Михайлову в 2003 році присвоєно звання "Почесний громадянин Дніпродзержинська". У листопаді 2011 року рішенням Дніпродзержинської конференції ветеранів Олександр Михайлович був обраний Почесним головою міської організації України. Він очолював комісію міської організації ветеранів по роботі з ветеранами однополчанами.
Олександр Михайлович Михайлов нагороджений шістьма медалями уряду, численним грамотами та подяками, пам'ятною медаллю "За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області".
"ЮНІ МУЗИКАНТИ
"Дзержинець" 17 червня 1970 року.
"ПЕРЕКОНЛИВА ПЕРЕМОГА"
В черговому турі першості СРСР серед майстрів класу "Б" прометеївці приймали сильний колектив спартаківців з Феодосії.
Господарі поля почали гру стрімкими атаками, і вже на першій хвилині гості змішені були починати гру з центра поля. Надалі обидві команди продемонстрували волою до перемоги, але гра "Прометея" була більш цілеспрямованою, про що свідчить і рахунок 3:0 на користь господарів.
В.Сєтраков, позаштатний кореспондент "Дзержинця".
На знімку: момент гри "Прометея" з феодосійським "Спартаком".
Фото автора..
"Дзержинець" 16.06.1971
"Є ЩЕ ПОРОХ..."
"Дзержинець" 17 червня 1981 року.
"ВИНЕСЕНО СУВОРИЙ ВИРОК"
"Дзержинець" 14 червня 1981 року.
У столиці Словаччини Братиславі пройшов клубний чемпіонат "Extraliga-2020", в якому брали участь 8 колективів.
У складі команди "LOVE 4 tennis" грали і два українця: Данило Калениченко і вихованець СК "Прометей" Ілля Марченко. Перші матчі були зіграні проти команди тенісного клубу "BASELINE" (Банська Бистриця). Марченко обіграв чеха Петера Мічнева (АТР 841) з рахунком 2:6, 7:5, 6:4, Калениченко виграв у зустрічі зі словаком Томашем Павловським - 6:0, 6:1. Команда "LOVE 4 tennis" оформила загальну перемогу в матчевій зустрічі з рахунком 5:2.
В рамках другого раунду змагань "LOVE 4 tennis" зіграла проти команди тенісного клубу "DRACI" з Матушково. Марченко обіграв 6:0, 6:0 23-річного Патріка Янчовіча (тенісист не має рейтингу), а Калениченко виграв в поєдинку проти 33-річного Мирослава Клемана (не виступає на рівні ITF з 2016 року) - 6:3, 6:4. Команда "LOVE 4 tennis" оформила загальну перемогу в матчевій зустрічі з рахунком 5:0.
І лише в фіналі команда "LOVE 4 tennis" поступилася чинним чемпіонам клубної першості Словаччини з рахунком 2:5. Данило Калениченко програв Олександру Мовчану 6:7, 2:6, а Ілля Марченко зазнав поразки від Філіпа Хоранского 6:7, 2:6. Також українці не зуміли обіграти суперників в парній зустрічі: 2:6, 4:6 проти дуету Гомбош/Хоранський.
Джерело https://btu.org.ua
В міському парку культури і відпочинку 15 червня відбулися заключні три матчі чемпіонату Кам`янського по міні-футболу Суперліги та Вищої ліги.
У зв'язку з карантином вирішальні матчі не були дограні в спортзалі СК "Промінь" в березні місяці. Чекали майже три місяці, і федерації футболу довелося прийняти рішення про проведення матчів на спортивному майданчику з м'яким покриттям. У першій зустрічі команд Вищої ліги "Маяк" і "Спортинг" (Петриківка), першим потрібна була тільки перемога для того, щоб завоювати бронзові медалі. У важкому протистоянні "Маяк" домігся потрібної перемоги з рахунком 7:4. У матчі одного з претендентів на золоті медалі команди ДСЛЗ" і "Баглій" було забито 13 м'ячів. "Баглій", як-то кажуть, хряпнув дверима, несподівано обігравши срібного призера 7:6. В результаті вперше чемпіоном Вищої ліги став дебютант ліги, команда "Тріада", яка протягом усього сезону демонструвала атакуючий, забивний футбол. Команда найбільше забила і менше всіх пропустила, поступившись тільки в одному матчі. Кращим гравцем ліги визнаний Ігор Реутов нападник "Тріади". Срібними медалями були нагороджені ДСЛЗ. "Бронза" у команди "Маяк".
У завершальному матчі ігрового дня команд Суперліги ДХЗ - "Цементник", чемпіон не дав шансів на позитивний результат для "Цементника", якому потрібна була тільки перемога, щоб потрапити в трійку призерів. ДХЗ переміг 6:3, і вперше піднявся на найвищу сходинку п'єдесталу пошани. Кращим гравцем ліги визнаний Кирило Сидоров з ДХЗ. Друге місце завоювала команда "Страйк", третє у команди "Колос" (Кринички).
"Це був найтриваліший футзальний сезон, який почали ми в жовтні 2019, а закінчили в червні 2020. Пандемія негативно вплинула на весь спорт в світі, і зокрема, на футбол. Ми впораємося з усіма труднощами і постараємося реалізувати всі намічені плани. Здоров'я всім, успіхів і перемог!", - відзначив голова Кам`янської федерації футболу Едуард Коряк.