29 січня ми відзначаємо 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша — жорстока і кривава.
Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів під керівництвом Аверкія Гончаренка, вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну.
Бій відбувся під Києвом, на залізничній станції Крути біля селища Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. В бою оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости.
Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані та поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір.
Битві під Крутами присвячений Меморіал пам’яті героїв Крут. До його складу входить монумент битви під Крутами, символічна могила-курган, каплиця, озеро у формі хреста, музейна експозиція розміщена в старовинних залізничних вагонах. Меморіал знаходиться біля села Пам’ятне Борзнянського району, Чернігівської області.
До Дня пам'яті героїв Крут в юнацькому відділі Центральної міської бібліотеки відбувся спогад-реквієм «Ніколи не забути цих юних душ нескорений політ». На заході були присутні учні СЗШ №31.
Завідувач юнацьким відділом Валентина Суха розповіла присутнім про бій під Крутами, наголосивши на тому, що 29 січня 1918 року — це не лише день скорботи за українською молоддю, а й день величі духу української нації.
Жертовності та героїзму Крут забувати не можна. Валентина Леонідівна ознайомила присутніх з літературою, яка є в бібліотеці з цієї теми та запросила присутніх переглянути книжкову виставку «Пам’ятай про Крути».
Наприкінці заходу бібліотекарі разом з користувачами вшанували пам'ять Героїв хвилиною мовчання.
Битва під Крутами - подія , що увійшла в історію нашого народу як символ величної самопожертви і патріотизму у боротьбі за незалежність України. Про це розповіла бібліотекар бібліотеки - філії №9 Л.І.Чуйкова учням 6-а класу академічного ліцею №15.Година пам'яті «Молись. Молися,сину: за Вкраїну. Його замучили колись» викликала зацікавленість дітей цим періодом в історії нашої держави.
Тетяна Дороніна, заступник директора по рекламі і маркетингу Кам`янської ЦБС.
У повідомленні викладеному нижче, представлені результати роботи з уточнення локалізації і назв гідрографічних об’єктів, зв’язаних з історією розвитку місцевості в межах від поселення Романкове до Таромського мису. Частина перша повідомлення присвячена рукавам Дніпра.
В настоящем сообщении представлены результаты работы по уточнению локализации и названий гидрографических объектов, связанных с историей развития местности в пределах от поселения Романково до Таромского мыса. Часть первая посвящена рукавам Днепра.
Предпосылками для подготовки настоящего сообщения послужили противоречия между справочной краеведческой литературой [1,2] и картографическими документами с другой. Так, например, на известной топографической карте (рис. 1) на Днепре в районе бывшего села Тритузное и современной Карнауховки показаны два острова с одинаковым гидронимом Дикая Коса. Красноречивым примером служит "дрейф" гидронима "Гречаный" по разным островам Днепра, о чем будет сообщено ниже.
Рис.1 Разные географические объекты с одинаковыми названием "Дикая коса" у Карнауховки в соответствии с картой схемой реки Днепр и его притоков.
Оправданием указанной гидрографической неразберихе служит замечание Д. Яворницкого сделанное еще в конце ХIХ века. В предисловии к известной книге[3] историк писал: "Особенную трудность составляло собрать названия островов и приурочить их к теперешним планам, трудность эта зависит частию от исчезновения некоторых старых островов и появления вместо них новых, частию от разных наименований, существующих для одного и того же острова".
Опыт показывает, что замечание Д. Яворницкого следует распространить и на другие гидрографические объекты, которые в силу тех или иных обстоятельств исчезли физически, либо трансформировались, либо претерпели ряд переименований. Результаты анализа, приведенные ниже, касаются гидрографии русла и обоих берегов Днепра в районе трех сел, вошедших в черту города Каменского, а именно Каменского, Тритузного и Карнауховки.
РУКАВА ДНЕПРА
Анализируя богатый картографический материал, Д. Яворницкий в указанной местности назвал только одну речку – правый приток Днепра – Тритузную "[4 c. 130]. К сожалению сегодня нет надежных данных о том, где находилась эта река, где ее исток и где место впадения ее в Днепр.
В публикации [1, c. 11] имеется ссылка на описание местности, сделанное офицером Генерального штаба В. Павловичем в начале 60-х годов XIX века. В описании В. Павлович называл на правой стороне Тритузного речки Камышовую Суру и Грушевку, на левой стороне села Сухую Суру.
Все три речки названы притоками Днепра. В действительности эти гидрографические объекты притоками Днепра формально не являлись и не являются, поскольку Камышеватая Сура впадает в Мокрую Суру, а Сухая Сура, исток которой находится в Запорожской области, впадает в речку Тритузную. Сама Тритузная является притоком Мокрой Суры, а уже последняя впадает в Запорожское водохранилище на Днепре ниже города Днепр.
Что касается второй Сухой Суры, исток которой находится на южной окраине города Каменского, то эта речка является притоком Мокрой Суры. В одном был прав В. Павлович – действительно тогда (и в настоящее время) с восточной стороны села Тритузное Солонянского района Днепропетровской области находилась Сухая Сура, а с западной – Камышеватая Сура. Понятно, что это село к надднепрянскому Тритузному, одному из родоначальников города Каменского, отношения не имеет.
С узкими днепровскими рукавами (ветками реки по Д. Яворницкому) ситуация намного проще, поскольку эти географические объекты показаны на картах XIX века. Рукава правого берега академик перечислил сверху (по течению) вниз: "...Хрещатая, Желтуха, Борзийка и Коноплянка против Гречаного острова и села Тритузного, Прогной против острова Просереда и села Карнауховки" [4 c. 178]. На левом противоположном берегу Днепра Д.Яворницкий отметил две ветки – Чередничку и Сомовку – "...Сомовка – параллельно селам Тритузному, Карнауховке и Тарамскому" [4 c. 177].
На польской карте начале XIX века, очевидно заимствованой у Ф.Шуберта (рис. 2), отражающей состояние участка Днепра в начале XIX века, все перечисленные ветки проточны и вполне обосновано названы рукавами либо на карте (см. рис. 2) либо в описании [4 c. 177-178]. Однако в середине XIX века гидрография Днепра в районе Каменское–Таромское существенно меняется. На карте И. Стрельбицкого кроме Хрещатой фактически нет ни одной ветки: левобережные Череднычка и Сомовка трансформировались в заливы и озера. Правобережные Борзийка и Коноплянка превратились в заливы, Желтуха в заболоченное озеро, а Прогной против сел Карнауховки и Таромского как географический объект вообще прекратил существование (рис. 3).
Рис. 2 Днепровские рукава (ветки) правого и левого берегов Днепра в районе поселений Каменское–Таромское: а - квадрат 16 атласа Речи Посполитой XVI-XVII веков; б – десятиверстовая карта Шуберта первой половины XIX
Рис. 3 Гидрография Днепра на фрагменте квадрата 47 десятиверстовой карты И. Стрельбицкого, отражающей состояние бывших рукавов в середине XIX века
В конце XIX века (рис.4 ) бывший рукав Хрещата остался заливом, рукава Борзийка, частично Желтуха и Коноплянка вновь обрели статус рукавов.
Рис. 4 Состояние днепровских рукавов в конце XIX века по данным трехверстовой карты, квадрат 26 – 13
Обращает на себя внимание длинное озеро Перевал, находившееся с восточной стороны Днепровского металлургического завода. В далеком прошлом озеро Перевал и ветка Коноплянка представляли собой единый правобережный рукав Днепра. Однако смыв грунта и оползневые процессы с Колеусовской горы, а также наносы из Водяной балки постепенно перегородили рукав, отрезав исток (Перевал) от части и устья Коноплянки в Карнауховке. Анализ карт района свидетельствует, что до начала строительства Днепровского завода территория между озером Перевал и левым берегом Коноплянки представляла собой общирные днепровские плавни с островами. Острова образовались вследствие возникновения проток, огибавших естественную плотину из горных пород (глины, песка), перегородившую древний рукав Перевал–Коноплянка. Эти протоки по мере расширения и углубления превратились в рукава Желтуху и Борзийку по существу являвшиеся истоками "новой Коноплянки".
Рукавом снова стала левобережная Череднычка, а Сомовка осталась большим длинным озером. Имелись сведения от старожилов Куриловки о том, что в годы второй мировой войны по Череднычке ходил монитор. Мониторы – небольшие боевые корабли с мощным артиллерийским вооружением, предназначенные для боевых действий на реках, озерах и прибережных морских районах. Отличительной особенностью таких судов были малая осадка и низкобортность. По наличию артиллерийских башен и низкобортности мониторы могли быть узнаваемыми для людей - современников минувшей войны. Чей корабль заходил в Череднычку установить сложно, поскольку Днепровская военная флотилия была расформирована в 1940 году, а флотилия второго формирования 1943-1945 года мониторов не имела и в составе судов других классов вела боевые действия на западе. Возможно один из мониторов Пинской военной флотилии в августе 1941 года мог прорваться в район Днепродзержинска, возможно в определении класса корабля могли ошибиться очевидцы. Тем не менее маневрирование в днепровском рукаве Череднычка достаточно длинномерного судна свидетельствовало о существовании достаточной на то время водности протоки.
По картографической информации следует, что в первой половине XX столетия почти все рукава Днепра кроме Коноплянки трансформировались в озера старицы и заливы. Благодаря безымянному рукаву напротив села Тритузное нижняя часть Коноплянки осталась рукавом (рис. 5). По воспоминаниям очевидцев вследствие быстрого течения на Коноплянке в конце 40-х годов ХХ века работала лодейная (водяная) мельница.
Рис. 5 Гидрографическая ситуация в конце 30-х годов XX века: протяженность правобережных плавней увеличилась в результате заполнения чаши Днепровского водохранилища от истока мощного рукава Хрещатой до восточной границы села Тритузное: фрагмент немецкой карты 500 м, квадрат М- 36-130 – А (копия карты РККА 1942г. выпуска)
Рис. 6 Залив Корчеватый (бывшая ветка – рукав Днепра Хрещата на электронной лоции лист 3530 – 3 (420-425 км)
Современное состояние бывших рукавов Днепра в районе поселений Каменское–Каранауховка следующее. Бывший рукав (ветка) Хрещата с середины XIX века по настоящее время является заливом у правого берега. Современное название ошибочное – рукав Корчеватый (Хрещатый) является заливом (рис. 6).
Залив расположен между правым берегом Днепра и полуостровом (современное название Корчеватый). В силу характерной формы – расширениями в сторону правого берега и в сторону бывшего острова Корчеватого ветка Хрещата (Крещата) напоминала в плане форму креста – откуда и возникло ее название. В настоящее время залив Хрещатий–Корчеватый находится в промышленной зоне Днепровского металлургического комбината.
Озера старицы бывших рукавов Желтуха и Борзийка в настоящее время находятся под отвалами промышленных предприятий города Каменского, о чем, вполне обоснованно, сообщается в справочниках [1, 2].
Относительно новое верховье (исток) Коноплянки в XIX веке также оказалось под отвалами. Несмотря на мощное антропогенное воздействие все же сохранилась основная часть бывшего рукава Коноплянки (напротив шестой сотни бывшего села Тритузного и современной Карнауховки). Нельзя не заметить, что и на электронной лоции Днепра и на некоторых топографических картах определение Коноплянки как гидрографической составляющей Днепра указано неверно – как рукав, хотя по факту это речной залив.
Левобережный рукав Череднычка обозначенный на карте Ф. Шуберта, отсекал от берега крупный остров с названием Гречаной (рис. 2, б). К концу XIX века рукав Сомовка прекратил существование, превратившись в вереницу левобережных озер от озера Осокороватое на западе до озера Солоное на Востоке.
На месте бывшего истока (рукава Сомовки в урочище Великое Хрещатое находятся два небольших озера (рис.7 Электронной лоции Днепра.) Устье бывшего рукава Сомовки находится на территории Днепровско-Орельского природного заповедника – это залив напротив острова Крячиный.
Рис.7 Озера на месте бывшего истока рукава Сомовки в урочище Великое Хрещатое (электронная лоция Днепра лист 3530 – 3 а) и устье бывшего рукава Сомовки - залив напротив острова Крячиный фрагмент листа 3530 – 6, б
Современное состояние бывшего днепровского рукава Череднычки можно проследить по листам электронной лоции Днепра (рис. 8) и спутниковой карте. Сегодня Череднычка представляет собой цепь небольших озер и заливов в урочище Череднычки, расположенных параллельно руслу Днепра от котлована до бывшего причала ссыпного пункта. Этот пункт служил для перезагрузки зерна с бункера, размещенного на дебаркадере, на баржи зерновозы. Пункт работал до середины 60-х годов прошлого века.
Рис.8 Цепь озер и заливов на месте бывшего рукава Череднычки (фрагмент спутниковой карты г. Каменского и окрестностей)
По большой воде в залив – верховье Череднычки еще в конце семидесятых – начале восьмидесятых годов прошлого века можно было заехать лодкой. В разгар лета гладь залива была покрыта ковром краснокнижных белых лилий (лат. Nymphaea alba). Залив прекратил существование при строительстве мостового перехода через Днепр.
Что касается названия бывшей ветки рукава, то оно возникло не от названия травы – череды (лат. Bidens ), не являющейся ни кормовым, ни луговым растением, а от традиционного места выпаса крупного рогатого скота. Луга вдоль Череднычки были богаты разнотравьем даже в особо засушливые периоды. Чередник – пастух, череднычка – пастушка. Для примера можно привести стихотворение "Череднычка" украинского поэта Я. И. Щоголева (1824 - 1898) о печальной судьбе сироты – пастушки.
Череднычка интересна тем, что имея один исток, рукав впадал в Днепр двумя устьями образуя остров, очертания которого хорошо просматриваются на спутниковой карте. Несмотря на естественную деградацию водоемы старицы Череднычки сегодня популярны у рыболовов и отдыхающих. Хорошо накатанная грунтовая дорога вдоль левого берега бывшего рукава позволяет организовывать туристические пешеходные и велосипедные маршруты выходного дня.
Судя по топографическим картам и описанию [3] в конце XVIII и в XIX веке Днепр между селами Романково и Каменское был двухрукавным, разделенным островом Слюсаревым на две протоки. Коренным руслом и соответственно рекой был правый рукав, по которому проходила основная масса воды.
В начале XX века и в последующем времени русло Днепра в районе Слюсарева делится на четыре, а затем на три полноводных рукава, каждый из которых "получает" свой гидроним. Образование третьего рукава было обусловлено появлением либо обособлением нового острова под названием Дубовый (современный гидроним Безымянный). Правый, наиболее водный рукав сохраняет за собой статус Днепра, средний между островами Зеленый и Дубовый получает название Первое Речище или Слюсарев рукав, протока за Дубовым от коренного русла вторая – называется Второе Речище. Кроме перечисленных полноводных рукавов на левой стороне острова Дубового–Безымянного образуется узкий мелководный рукав – Будковское Речище.
Это речище в зависимости от водности Днепра периодически трансформируется либо в залив, либо даже озеро. При проезде через мостовой переход из окна автобуса можно видеть просвет между кронами высоких деревьев на левом берегу Дубового – это и есть Будковское речище.
Сравнительно новое образование в русле Днепра остров Птичий [5] (ему примерно 55 лет) дал жизнь новому короткому речному рукаву между Птичьим и островом Зеленым. Кстати на электронной лоции Днепра Птичий отмечен без названия.
Коренное русло Днепра напротив речного вокзала и территории Днепровского металлургического комбината изобиловало выходами скальных пород, затруднявших движение судов. По свидетельству коренных писковцев – жителей прибрежной местности старого Каменского - до строительства Днепрогреса в городе Запорожье (1932 г.) пароходы от Киева до Днепропетровска и в обратном направлении ходили через Слюсарево речище. С образованием Запорожского водохранилища уровень воды поднялся и судоходство по коренному руслу стало возможным.
Однако и до настоящего времени скалистое ложе Днепра в районе Каменское–Таромское не является безопасным, особенно по малой воде на перекате "Днепродзержинские ворота". Этот перкат представляет собой широкий подводный скалистый кряж, пересекающий не только коренное судоходное русло но и другие рукава. Во втором речище в ухвостье Безымянного (Дубового) острова по чистой (без цветения водорослей) воде хорошо видны макушки затопленных скал. Известны случаи посадки судов с большой осадкой на скалистые мели фарватера в районе города Каменского.
ВОЗРОЖДЕНИЕ УТЕРЯНЫХ РУКАВОВ
На принципиальный вопрос надо ли вдохнуть жизнь в утраченные в разное время днепровские рукава – ветки есть только один утвердительный ответ – да, надо. Расчистка русел бывших рукавов равноценна операции по спасению малых рек, удачно предпринятая в 70-80-х годах прошлого века на Полтавщине. Увеличивается водность района, обогащается растительность и животный мир, в лучшую сторону меняется ландшафт.
Однако, как и всякая реконструкция, возрождение днепровских рукавов нуждается в научной, экономической и технической проработках. Особо важным является научное, экологическое обоснование проектов. Абсолютно недопустимо реконструировать естественный гидрографической объект экономически выгодным спрямлением как это было сделано при строительстве Орельского канала на месте русла протока Протовчи. Девизом реконструкции должно быть следование правилу: "Природа знает лучше".
В обозримом будущем вполне возможным представляется восстановление бывших левобережных рукавов Череднычки и Сомовки. С реконструкцией правобережного Прогноя ситуация сложнее – требуется анализ химического состава грунта, подлежащего выемке из бывшего русла. При наличии недопустимого количества загрязняющих веществ необходимо решить вопрос о захоронении выемочного грунта.
Не стоит на повестке обозримого будущего возрождение правобережных рукавов Желтухи и Борзийки, а также истоков Хрещатой и Коноплянки, поскольку техногенная нагрузка в местах их локализации требует очень больших затрат на рекультивацию территории. Поэтому рукава Желтуху и Борзийку следует считать утраченными гидрографическими объектами, а рукава Хрещату и Коноплянку - частично утраченными.
ВЫВОДЫ
1. Гидрографические объекты правобережья Днепра в районе бывших поселений Тритузное и Карнауховка Хрещатая, Желтуха, Борзийка, Коноплянка и Прогной в начале XIX века и ранее являлись рукавами Днепра (ветками по Д. Яворницкому). В настоящее время бывшие рукава Хрещатая и Коноплянка являются днепровскими заливами, а Желтуха и Борзийка в результате антропогенного воздействия в XX веке прекратили существование. Рукав Прогной в результате естественных процессов еще в середине XIX века деградировал и исчез с топографических карт.
2. Рукава левобережья района Каменское – Таромское с гидронимами Череднычка и Сомовка существовали в начале XIX века и ранее. Сегодня бывшая Череднычка представляет собой цепь небольших озер и заливы в урочище с сохранившимся названием Череднычка. Бывший рукав Днепра Сомовка в настоящее время представлен достаточно крупными озерами Сомовка у п.г.т. Николаевка и Большая Хатка на территории Днепровско – Орельского природного заповедника. Бывший исток рукава Сомовки сегодня обозначен двумя небольшими озерами – старицами в урочище Великое Хрещатое. Левобережный залив напротив острова Крячиный является бывшим устьем ветки Сомовки.
3. В конце XVII и в XIX веке Днепр между поселениями Романково и Каменское был двухрукавным. В настоящее время река в районе бывшего села Каменского трехрукавная – собственно Днепр между правым берегом и островом Зеленым, Первое Речище между островом Зеленым и Безымянным (Дубовым), Второе Речище между островом Безымянным и Левым берегом.
4. При соответствующей научной, экономической и технической проработке восстановление некоторых бывших рукавов Днепра в окрестностях бывших поселений Каменское – Тритузное – Карнауховка - Таромское представляется возможным. Это позволит увеличить водность района реконструкции, обогатить растительный и животный мир, разнообразить ландшафт в рекреационной зоне промышленной агломерации городов Днепр и Каменское.
ЛИТЕРАТУРА
1. Кам’янське та його околиці, середини XVIII – початку XX ст.: топонімічній словник/авт.- упоряд Буланова Н.М., Самойленко О.М., Кравцова Л.А, Дніпропетровськ: ІМА – прес. 2010.-108с.
На рингу Кам`янської "Академії боксу" пройшов VIII турнір пам'яті патріарха міського боксу, тренера, майстра спорту СРСР Володимира Прокоповича Кургузова. Організатором змагань виступила міська федерація боксу під керівництвом її голови Костянтина Сауся.
Протягом трьох днів 80 майстрів шкіряної рукавички вікової групи 2002/2003 і 2004/2005 років народження з Дніпра, Кривого Рогу, Вільногірська, Запоріжжя, Нікополя, Покрова, Тернівки, Кам'янського вирішували завдання, хто з них сильніший. У фінальну частину турніру вийшли 34 самих умілих, технічно грамотних, спритних спортсменів. Звичайно ж, всі присутні в залі любителі боксу завзято підтримували своїх - збірну Кам`янського. І наші майстри шкіряної рукавички їх не підвели.
З найбільш цікавих, красивих поєдинків відзначимо бої за участю Гліба Домашевського і Євгена Агєєва. По ходу турніру Гліб "прибрав" зі свого шляху двох представників із Запоріжжя (в фіналі він обіграв майстра спорту В'ячеслава Якименка). Про що констатували головний суддя турніру Андрій Шешурєв і його помічник Володимир Кунцер. У відмінному, досить жорсткому, але швидкоплинному поєдинку чемпіон України Євген Агєєв нейтралізував точним попаданням в печінку вже в першому раунді Андрія Ложку, вихованця Вадима Хамази. До речі, крім титулу переможця турніру, Агєєв отримав ще й приз "За кращий бій". Також призом за "За кращу техніку ведення бою" був нагороджений Максим Городнюк (тренер Валерій Шульга).
Тренерський склад збірної міста висловлює особливу подяку голові Кам'янської федерації боксу Костянтину Саусю за надану матеріальну допомогу в поїздках бійців на чемпіонати області та країни.
ФІНАЛЬНІ ПАРИ (переможці вказані першими)
2004/2005 р.н.
34 кг - Панін Єгор (Кам'янське) - Манжула Іван (Кривий Ріг)
37 кг - Малиновський Владислав (Кам'янське) - Прокоф'єв Єгор (Дніпро)
38 кг - Литвиненко Данило (Кам'янське) - Михальчук Данило (Кам'янське)
41,5 кг - Чеберда Семен (Дніпро) - Пономаренко Андрій (Дніпро)
44,5 кг - Ємець Владислав (Дніпро) - Даник Богдан (Кам'янське)
46 кг - Галімонов Ярослав (Кам'янське) - Клименко Володимир (Кам'янське)
48 кг - Машура Микита (Дніпро) - Галетта Іван (Запоріжжя)
50 кг - Лебединський Артем (Тернівка) - Кабаченко Ілля (Кам'янське)
52 кг - Слісаренко Ігор (Кам'янське) - Суховільский Олександр (Покров)
54 кг - Ерзаєв Юсіф (Дніпро) - Задунай Петро (Кам'янське)
62 кг - Степанюк Ярослав (Кам'янське) - Гончаренко Дмитро (Кам'янське)
68 кг - Агєєв Євген (Кам'янське) - Ложка Андрій (Кам'янське)
2002/2003 р.н.
44 кг - Осипенко Петро (Кам'янське) - Ніконов Ілля (Кам'янське)
50 кг - Городнюк Максим (Кам'янське) - Шевченко Ярослав (Запоріжжя)
57 кг - Воронін Роман (Дніпро) - Шмуляр Олександр (Кам'янське)
60 кг - Домашевський Гліб (Кам'янське) - Якименко В'ячеслав (Запоріжжя)
62 кг - Пілатов Євген (Кам'янське) - Ольховський Олександр (Дніпро)
СПОГАДИ ПРО ТРЕНЕРА З ВЕЛИКОЇ БУКВИ
Кургузов сам почав боксом займатися пізно. Коли його виставили за військове училище побоксувати, Володимир Прокопович виступив і виграв змагання. Потім виграв чемпіонат військового округу. Він за два роки виконав норматив майстра спорту Радянського Союзу (до речі, першим з боксерів нашого міста, - прим. автора). Служив офіцером внутрішніх військ. Після звільнення зі Збройних Сил, став викладати бокс на "Дзержинці".
Деякі учні Володимира Кургузова вже давно самі стали на тренерську стезю і їх вихованці добилися і продовжать добиватися успіхів на змаганнях різних рівнів. Але вони і тепер з теплотою згадують про свого першого наставника.
"До Володимира Прокоповича я потрапив зовсім випадково, - згадує тренер ДЮСШ № 1 Валерій Петрович Шульга. - Раніше я вдома займався боротьбою, мене тренував сусід. На початку навчального року я прийшов в СК "Дзержинка", щоб записатися в секцію боротьби. Там познайомився з хлопчиком, який чекав тренера з боксу В.П.Кургузова. Хвилин сорок ми чекали тренерів, щоб записатися в секції. Тут підійшов чоловік величезного зросту (мені він здався величезним ведмедем) і грубим голосом запитав кого ми чекаємо. Хлопчик відповів, що на бокс. І я з переляку теж відповів, що на бокс. Ось так і потрапив в секцію до Кургузова. Цим видом спорту я прозаймався 15 років. До армії на чемпіонаті ВЦРПС в Ізмаїлі посів третє місце і виконав норматив кандидата в майстри спорту СРСР. Служив у Групі Радянських військ у Німеччині, там став чемпіоном армії та дивізії. Після служби в ГСВГ продовжив тренуватися в СК "Дзержинка". Ми, хлопчаки, вважали тренера своїм другим батьком. Прокопович міг з гумором з нами поговорити, а міг і посварити. При цьому від нього випромінювалася така сильна енергія, що ми виходячи на ринг безстрашно билися. Тренер учив нас бути чесними, захищати слабких".
В'ячеслав Шульга будучи школярем, потрапив тренуватися до Володимира Кургузова в далекому 1970 році. "Мене, 10-річного пацана, на" Дзержинку "до Володимира Прокоповича Кургузова привів старший брат Валера, який в 1979 році, вигравши чемпіонат України серед дорослих, став майстром спорту СРСР, - розповідає тренер ДЮСШ № 2 В'ячеслав Шульга. - Я був такий маленький, а тренер здавався гігантом. Мені тоді бокс не сподобався, і через місяць я перестав відвідувати тренування. Другий раз спробував повернутися, коли мені "стукнуло" 14 років. Ми прийшли разом з Сашком Янченко, благо вчилися з ним в одній школі. Правда Саша був старший за мене на рік. Пам'ятаю приходимо, а нам Кургузов каже, що через тиждень змагання чемпіонату міста. Я тоді свій перший бій програв боксеру з ДКХЗ, виступаючи у ваговій категорії 44 кг. А через два тижні поїхав на чемпіонат області і здобув свою першу перемогу. Той бій припинили із-за моєї явної переваги. Бувало Прокопович оголошує, що на наступний день планується крос. Ми зустрічаємося на "Дзержинці" і на велосипеді їдемо до нього на дачу. Покопали грядки, і додому. Це для нас була загально фізична підготовка.
Володимир Прокопович сам був величезний і така ж у нього була душа. Справедливий, щирий. Незважаючи на зовнішній флегматизм, він був дуже гумористичний людина. У 1984 році я поїхав на міжнародний турнір з боксу виконувати норматив майстра спорту СРСР. Перед від'їздом моя вага становила 54 кг. А коли перед боями проходив зважування, то виявилося, що я набрав два кілограми зайвої ваги. Прокопович покликав мене до себе, зняв тапок 45-го розміру і як дасть мені по м'якому місцю!"
Кургузов був тонким психологом людських душ, добре знав методи підходу до хлопчаків не тільки як до спортсменів, а й як до своїх дітей. Мав чисте серце і користувався величезним авторитетом. "Колись я і Толя Румянцев вирішили розіграє тренера, - згадує тренер Віктор Мельник. - У того був величезний шкіряний портфель, в якому носив всю документацію. Він не розлучався з портфелем років десять. Ми хотіли перевірити як часто Прокопович заглядає в нього. Спробували, виявилося що портфель досить важкий. Перед поїздкою до Львова взяли і сунули в портфель два блини від штанги, вагою по 2,5 кг кожен. Тренер добу тягав портфель з вокзалу в готель і назад. А коли розкрився обман, він просто сміявся разом з усіма, примовляючи: "От сучі діти!".
На стадіоні СК "Промінь" міська Федерація футболу провела традиційний весняний турнір "Кубок відкриття ігрового сезону 2010 року". Тринадцять команд трудових і аматорських колективів фізкультури взяли участь в турнірі. Фінал змагань був цікавим і захоплюючим, його два тайми абсолютно були не схожі один на інший. Футболісти "Рапіда" і "Ветерана" по черзі володіли ініціативою в грі, проте не змогли реалізувати створені моменти. Її величність одинадцятиметрова "лотерея" вирышила суперечку двох команд. Було пробито по шість одинадцяти метрових ударів і результативніше (4:3) виконали їх гравці "Ветерана": Зеленський Ігор, Іванов Олег, Драй Олександр, Іванов Владислав. У Рапіда відзначилися: Гудим Олексій, Артеменко Олександр і Кріваніщенко Олександр. Особливо хотілося б відзначити воротаря "Ветерана" досвідченого Андрія Махаріну, який показав справжній майстер-клас своїм молодим колегам на останньому рубежі. Під оплески присутніх на стадіоні глядачів і учасників змагань, красень Кубок був вручений капітану "Ветерана" Віктору Котвицькому. 20.04.2010. Верхнє фото.
В рамках третього спортивного шоу в дніпровському універсальному бійцівському клубі Universal Fight Club (U.F.C.) проходили поєдинки професійних бійців ММА. Завершував шоу поєдинок між представником команди "Герць" Богданом Котловяновим і Максимом Сергєєвим з "Кремнієвого дракона". Треба відзначити, що Богдан до цієї зустрічі мав в своєму активі сім профбоїв, з яких в чотирьох він перемагав. Його противник володіє титулом срібного призера чемпіонату Європи. Бій між суперниками був найочікуванішим в той вечір. Він тривав усі три раунди по п'ять хвилин кажий. Суперники працювали в ударній манері. Поєдинок можна було порівняти з шаховою партією, в якій прораховувалися по кілька ходів наперед. Високий рівень підготовки бійців міг привести до того, що будь-яка помилка суперника могла привести його опонента до перемоги. Тому обидва діяли дуже обережно. Сергєєв намагався захопити Котловянова в партер, але той припиняв ці спроби, завдаючи удари колінами в голову. В кінці сутички Богдану вдалося захопити противника і перевести того на підлогу, де в такому положенні і завершився бій. Судді винесли роздільне рішення 2:1 на користь Котловянова ". 03.02.2016.
Минулими вихідними Дніпро в п'ятий раз поспіль став місцем проведення всеукраїнського фестивалю з триатлону "Dnepr Triathlon Fest 2016". Цього разу був побитий рекорд кількості учасників змагань. Майже півтисячі чоловіків і жінок з різних куточків України змагалися на спринтерських дистанціях тріатлону: плаванні, велогонці і бігу. У всіх запливах, заїздах і забігах брали участь всі спортсмени разом. Але місця розподілялися як за віковими категоріями, так і в загальному заліку. Виступавший серед спортсменом у віці 50-59 років Юрій Макогонов з Кам'янського став переможцем. 06.06.2016.
Протягом трьох днів в ПТУ № 25 проходили V літні обласні ігри з боксу серед спортсменів 1995/96 р.н. На рингу змагалися близько ста бійців з Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Палоград, Марганця, Нікополя, Орджонікідзе. До фінальних боїв змогли дійти лише представники обласного центру, Кривого Рогу, Новомосковська та господарі змагань. Давно такого не було, щоб у фіналі команди вели боротьбу за кожне очко. Завоювавши 6 золотих нагород, дніпродзержинські боксери лише по срібних медалях поступилися першим загальнокомандним місцем своїм суперникам. На фото золотий призер у ваговій категорії 57 кг Томас Бержанскас. 13.03.2011.
Бронзові призери шахового турніру "Снігова королева" команда гімназії № 11 - Денис Гаврилін, Дмитро Гудименко, Ростислав Дубецький, Марта Богачова і тренер Дмитро Кір'янов. 12.01.2008.
На минулому тижні в Дніпровській школі олімпійського резерву пройшов відкритий чемпіонат області з боксу серед жінок, в якому виступали чотири представниці Кам`янського. Чемпіонські титули завоювали троє: Інна Ковальчук (56 кг), Валерія Капустіна (57 кг) та Ірина Роденко (60 кг).
Як розповів тренер Інни Ковальчук з ДЮСШ № 1 Вадим Хамаза, його підопічна весь поєдинок (три раунди по дві хвилини, - прим. автора) провела на одному диханні. "Голову тримала прямо і вся була націлена йти тільки вперед. Як з кулемета відстрочила, завдаючи удару за ударом по суперниці з обласного центру", - посміхаючись, прокоментував бій тренер. Треба відзначити, що і дев'ятикласниця СШ № 10 Інна Ковальчук, і 19-річна студентка медичного коледжу Марія Гаврильчук, яка програла свій бій спортсменці з Кривого Рогу, у Вадима Хамази займаються всього шість місяців. "Дівчата починали з нуля. Обидві прийшли в секцію і сказали, що хочут займатися боксом. І вже за півроку Ковальчук вже двічі вигравала обласні турніри", - пояснює тренер.
Свої поєдинки виграли також 16-річна учениця СШ № 18, кандидат в майстри спорту Валерія Капустіна (тренер Максим Бєляєв) і 18-річна студентка Ірина Роденко (тренер Олег Лісняк). Переможеними виявилися спортсменки із Запоріжжя.
Зараз Валерія Капустіна (на фото ліворуч) та Ірина Роденко готуються до чемпіонату України, який пройде з 4 по 11 лютого в місті Рівне. Прикро, що через хворобу не зможе разом з ними поїхати Інна Ковальчук.
У Кам'янському 27 січня відбувся другий турнір з сьогі в нинішньому році.
У порівнянні з попереднім турніром, вирішальна гра за перше місце пройшла в останньому турі, коли між собою зустрічалися Едуард Либа і Дмитро Кір'янов. Невдало розігравши дебют, Едуарду довелося відійти в глибокий захист. І Дмитро Кір'янов крок за кроком стискав зашморгом позицію свого суперника. У якийсь момент він вирішив, що вигравати можна будь-яким способом, Діма допустив фатальний для себе прорахунок при розміні. Чим відразу скористався суперник. Контратака була дуже швидкою і вирішальною. Перемогу здобув Едуард Либа, що має в своєму активі три очки. Другу сходинку турнірної таблиці посів Дмитро Кір`янов, який набрав два очки. На третій-четвертий позиціях з одним очком у кожного розташувалися Микола Усс і Іван Бабенко.
