Юніорська збірна України з футболу завершила перший раунд відбору на чоловіче Євро U19 2023 року.

 

23 листопада українці здобули перемогу над збірною Швеції 2:0. Наша збірна набрала 9 очків і гарантувала собі місце в еліт-раунді відбору до Чемпіонату Європи.

Відзначимо, що перший гол в ворота скандинавів на 58-ій хвилині забив 18-річний Єгор Ярмолюк, вихованець Кам`янського тренера Миколи Голіка. Нагадаємо, уродженець Верхньодніпровська Ярмолюк нині грає в лондонському "Брентфорді" на позиції півзахисника.

Відео  https://www.ua-football.com/ukrainian/u-21/1669283470-nash-paren-iz-apl-video-kak-egor-yarmolyuk-zabil-shvecii-v-otbore-k-evro-2023.html

 

 

 

НА ЧЕСТЬ ЮВІЛЕЮ

 

 

"Дзержинець" 24 листопада 1989 року.

 

Розпочався Чемпіонат України з гандболу серед жінок у Вищій Лізі.

25 листопада жіноча гандбольна команда Кам'янського "Дніпро-ДЮСШ-1" провела дебютну гру. У Рівному наших дівчат приймала команда "ГК Рівне-ДЮСШ-4. Господарки майданчика відкрили рахунок. Але в наступній атаці кам`янчанки сквитали його. В подальшій грі першого тайму команди обмінювались голами, виходячи вперед то одна, то друга. Перша половина принесла нічийний результат - 17:17. В другому таймі команди декілька хвилин не могли влучити у ворота суперниць. І в подальшому гра йшла, як кажуть, очко в очко. І лише в кінці зустрічі "дніпрянки" переломили хід матчу і вийшовши вперед на декілька м`ячів, довели зустріч до перемоги 34:29 (17:17).

Голеадором зустрічі в команді із Кам`янського стала Діана Кімлик, на рахунку якої 11 голів. Інші наші дівчата мають такий доробок: Валерія Савіна - 8 забитих м`ячів; Аліна Ташкевич - 7; Владислава Кочедеря - 5; Марія Стрембіцька - 2; Софія Зайчук - 1.

Цю перемогу гандболістки "Дніпро-ДЮСШ-1" присвятили дню народження Олега Усенка, одного з тренерів команди.

Відео https://www.youtube.com/watch?v=pftRsHfqLeA&t=30s

 

 

На сайті РДБ розміщені фотографії дореволюційного Верхньодніпровська, видані в Болгарії.

 

 

Жіноча гімназія

 

 

Чоловіча гімназія

 

 

Місце зимового катка

 

Джерело https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_010724614/

 

 



У Львові, 22 листопада завершився триденний чемпіонат України зі спортивної акробатики серед дорослих та юнаків.

За нагороди змагалися 144 спортсмени з Білгород-Дністровського, Вінниці, Дніпра, Дрогобича, Кривого Рогу, Києва, Львова, Луцька, Одесси, Сум, Умані. Кам‘янське представляли вихованці тренерів Людмили Шапорєвої, Ганни Романової, Лариси Коновалової та Юлії Перехрест з ДЮСШ № 4 і Олени Котової та Олени Станіславської з ДЮСШ № 1. Наші земляки, що виступали за програмою кандидатів в майстри спорту, двічі піднімалися на другу сходинку п`єдесталу пошани. Обидва рази відзначилися підопічні Л.Шапорєвої і Г.Романової: Богдан Караваєв - Анна Омелянчук (змішана пара) та Софія Бабінчук - Ксенія Сизоненко (жіноча пара).

 

 

За цією ж програмою, але поза конкурсом, змагалася змішана пара - Ян Лєншин і Евангеліна Остапенко. Вихованці тренерів Л.Коновалової і Юлії Перехрест показали непоганий результат, а головне - отримали безцінний досвід.

 

Акробати Михайло Варенюк - Лілія Макарова (ДЮСШ № 1) виступали за програмою 11-16 років та посіли третє місце.



 

У Воловці, що на Закарпатті, з 17 по 20 листопада проводився чемпіонат України з пара-армрестлінгу серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату та порушення зору.

Кам`янське було представлене двома спортсменами, які виступили серед спортсменів з вадами зору. Дмитро Сорока змагався серед атлетів вагової категорії 100 кг, Євген Григір 80 кг.

"За нагороди боролися близько 150 чоловіків та жінок. Зазвичай, спортсмени змагалися на обидві руки, виступаючи у різних вікових та силових категоріях", - пояснює голова Кам’янської федерації армрестлінгу Дмитро Сорока.

 

 

Виступ призера чемпіонатів світу та Європи з пара-армрестлингу Дмитра Сороки став "золотим" в змаганнях на праву руку. А от на ліву руку вихованець тренера Едуарда Аноткіна здобув срібну нагороду.

 

 

Фурор на змаганнях справив дебютант Євген Григір. Незважаючи на гучні титули суперників, наш армрестлер переміг на обидві руки і привіз додому дві золоті медалі та чемпіонські титули. Це дуже потішило його тренерів Дмитра Сороку та Едуарда Аноткіна, який зараз боронить Україну від рашистських окупантів.

Текст Віктора КУЛЕНКА.


Радянський Союз – це ціла епоха в житті наших батьків, бабусь і дідусів, самобутність та колорит якої не могли не накласти своєрідного відбитка на спосіб думок та поведінку, які передалися і нам. Справа не так у генетичній пам'яті поколінь, як у повсякденних ритуалах. Саме вони відрізняють менталітет більшості людей, народжених у СРСР або вихованих за його нормами.

Хтось сприймає "совок" із теплотою – адже саме на той час припала безтурботна юність, наповнена працею та вірою у світле майбутнє молодість, а часто й зрілість. Для когось він – втілення неорганізованості побуту та нав'язаного життєвого устрою. У радянській моралі, безумовно, є позитивні сторони, але існує низка звичок, яких сучасному вихідцеві з СРСР потрібно постаратися позбутися.

1. ЗБИРАННЯ

 

Тотальний дефіцит і необхідність постійно щось "діставати" виховали в людині прагнення зберігати відверто непотрібні речі, які часто навіть не піддаються ремонту. Тому що колись можна використовувати його складові як запчастини, або в надії на те, що той чи інший предмет знову буде затребуваний. Нескінченні полиці в коморах, антресолі скрізь, де тільки їх можна розмістити, і гори марних речей – ось що відрізняє типову радянську квартиру.

Повірте, старий примус, одна лижа, зламаний стілець уже ніколи не будуть такими, як раніше. Настав час замінити їх новими, красивими і функціональними речами, які дійсно принесуть користь. Крім того, звичка збирати старість може перерости в психологічний розлад.


2. ЖИТТЯ ЗАРАДИ "ТОГО" ДНЯ


Так склалося, що радянська людина весь час на щось чекала – хорошого завтра, заради якого варто потерпіти. Тому багато людей практично несвідомо відмовляли собі в комфорті, відкладаючи його на потім. Нові скатертини та постільні приналежності припадали пилом у шафі, як і гарний, святковий одяг чи посуд.

Тільки проблема в тому, що той день так і не настав. Точніше, не сталося цього у розумінні радянської людини, а її скарби так і продовжують лежати на своїх місцях за зачиненими дверцятами. Напевно, кожен пам'ятає слова мами про те, що це (насправді навіть не так важливо, що саме) приготовлено до свята. Але смачна їжа, модний одяг і ошатно сервірований стіл - саме те, що робить звичайнісінький день особливим.


3. ВМІСТ ХОЛОДИЛЬНИКА

 


Мало того, що не просто хороші, але й різноманітні продукти харчування були не в кожному радянському будинку, у людей виробилося щось схоже на культ їжі. Все, що опинялося в холодильнику, мало виконати своє безпосереднє призначення, тобто бути з'їденим. Радянську людину не зупиняв той факт, що продукти вже не першої свіжості і можна завдати власному здоров'ю чималої шкоди.

Те саме стосується запасів. Навчені дефіцитом люди роками зберігають крупи та консервацію, не замислюючись про те, що після певного часу їх просто не варто вживати в їжу.


4. ВСЕ В БУДИНОК, ВСЕ В СІМ'Ю

 

 

Цю звичку можна іронічно описати приблизно так: якщо не було команди "не можна", значить, можна. Великі перспективні підприємства постійно боролися з нестачею ресурсів з однієї простої причини – радянська людина боялася за своє майбутнє і намагалася "взяти", що тільки могла, аж до канцелярського приладдя, цвяхів і навіть газет, адже в господарстві знадобиться все.

І якщо в ті роки пояснення такій поведінці, хай і з величезною натяжкою, можна було знайти, то сьогодні це відверте воровство.

 

5. НИЗЬКА САМООЦІНКА

 


Радянська промисловість була орієнтована на те, щоб мільйонними тиражами випускати безформний одяг, який беззмінно носили всі від малого до великого. Відсутність гарної косметики та засобів особистої гігієни також давалася взнаки. Напевно, кожен бачив старе фото, на якому поруч із типовою "бабусею" у ситцевому халатику Ніною Хрущовою знято розкішну і доглянуту Жаклін Кеннеді. Як не намагалися мас-медіа спотворювати інформацію про "загниваючий Захід", радянські люди розуміли, що вони позбавлені багатьох елементарних речей, які б дозволили їм реалізуватися в особистісному плані. Тому жінки не вміють приймати компліменти, більше того, соромляться, коли хтось їх каже.

 

6. ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

 

 

Кожна радянська людина знає: сім разів відміряй, один раз – відріж. Будь-яке рішення не раз зважувалося з огляду на те, якою буде реакція рідних, друзів чи сусідів. А засудження незнайомця, з яким він зустрічався, ймовірно, вперше і востаннє – жахлива ганьба.

Безумовно, є загальноприйняті норми та правила, яких варто дотримуватись. Ми хочемо і намагаємось бути чемними, уважними до інших, інтелігентними – це нормально. Але ніхто не може знати, що саме краще для вас. Ніхто не проживе ваше життя – це робите ви. І в глобальних питаннях більше значення має те, як той чи інший вчинок позначиться на вашому майбутньому, благополуччі, сімейному щастя, а не швидкоплинне засудження абстрактної людини.


Радянський менталітет не можна викорінити, як за помахом чарівної палички. Він – частина нашого виховання та світогляду. Але повноцінне життя навряд чи можливе, поки нашими постійними супутниками є ці шість звичок.

Джерело https://all4soul.com/6-privyichek-rodom-iz-sssr-ot-kotoryih-luchshe-otkazatsya?fbclid=IwAR2KTUCrmO1oVAQMleYqYWmTA7x0jmiD2oH1bqoP9Jik5z6k9Mi1KbHG4Hg

 

У трьох країнах Азії (Малайзія, Китай, Сингапур) відбувся фотоконкурс "3th Country of Heaven Photo Circuit 2022", в якому призером став володар звання "Видатний художник Міжнародної Федерації Фотографічного Мистецтва" - EFIAP при ЮНЕСКО, кам`янчанин Андрій Юрлов.

"Це фотосалон (конкурс) з трьома жюрі, - пояснив А.Юрлов. - 21 листопада за фотороботу "Аміна" я здобув золоту медаль PSM у Малазійському салоні і дві почесні відзнаки: у Сінгапурі та Малайзії, а ще бронзову медаль CDPA у Китайському за роботу “Power Football".

На даний час Андрій Олександрович Юрлов, який мешкає в місті Жиліна (Словаччина), має 232 міжнародні нагороди з 50 країн світу.

Крім фото, наш земляк професійно продовжує грати в волейбольній лізі міста Жиліна. Минулого року його команда в ній стала першою. А у вільний час ще й судить ігри Екстраліги і деякі міжнародні матчі. Два роки тому Андрія Олександровича Юрлова запросили тренувати юних плавців у Жилінському спортивному клубі "Nereus".

 

 

Текст Віктора КУЛЕНКА.

 

 

"Дзержинець" 5 листопада 1955 року.