97 сортів дерев і чагарників
У парку культури і відпочинку заводу ім. Дзержинського з кожним роком зростає кількість дерев і кущів. Тут вирощуються сотні назв різних квітів. Зараз у парку є 97 видів різних
дерев і чагарників. Серед них такі цікаві породи, як "червоний дуб", "сірий горіх", "айва", кілька видів тополів, чагарники "золотий дощ", ароматний жасмін та багато інших.
"Дзержинець" 14.05.1952.
Трудящі нашого міста вносять свій вклад у будівництво Каховського гідровузла. Замовлення для сталінської новобудови швидко виконуються трудящими.
До контори організованого набору робочої сили часто приходять робітники, робітниці, виявляючи бажання їхати на будівництво дільниці. За останні дні десятки робітників і робітниць, що мають будівельні кваліфікації, виїхали на будівництво Каховського гідровузла. Серед них будівельники Іван Москаль, Володимир Капитинський, Ольга Армянова та інші.
"Дзержинець" 13.05.1951.
Жваво йде торгівля в кондитерському відділі нового магазина "Гастроном", що недавно відкрився на Транспортній площі.
На знімку: продавець Л.Н.Сергієнко (в центрі) обслужує покупців.
Фото Н.Павленка.
"Дзержинець" 14.05.1953.
Вчителі і учні школи № 24 діяльно готуються до закінчення навчального року. Про повторення матеріалу з начальної програми успішно використовуються навчальні посібники, організовуються екскурсії. Нещодавно учні дев'ятих класів побували на Баглійському коксохімічному заводі, де спостерігали як виготовляється кокс. З великим інтересом ми оглянули всі цехи заводу, побували у лабораторії.
Відвідання заводу закріпило наші знання з фізики і хімії. Ми побачили складну вітчизняну техніку. Учні щиро вдячні інженеру-екскурсоводу т.Айвенко за змістовну розповідь і працівникам лабораторії за хороший прийом.
***
На подвір'ї нашої школи посаджено 134 дерева та 130 кущів. Вздовж паркана посаджено дикий виноград. Через два роки він утворить навколо школи зелену стіну.
Крім цього учні школи посадовили у дворах і біля своїх будинків 460 дерев і кущів.
***
Не важко, ідучи до школи, взяти з собою залізний брухт, який дома непотрібний. Учні нашої школи дружно взялися за збирання металу і за два дні зібрали його дві тонни. Сумлінно попрацювали учні 5-го "а2 та 5-го "б" класів.
Тамара Голубченко, учениця 9 класу середньої школи № 24.
"Дзержинець" 13.05.1955.
З великим піднесенням колектив нашої зміни, як і всі енергетики, зустрів випуск нової Державної позики. Добре розуміючи, що вона сприятиме дальшому піднесенню усіх галузей промисловості, сільського господарства країни і поліпшенню добробуту радянського народу, всі робітники нашої зміни одностайно передплатили нову позику.
З радістю дали в позику державі свій місячний заробіток кочегари тт. Довгаленко, Федусов, старший зольник т. Геремес, машиніст мельниці т. Ситник та інші товариші.
П.Михличенко, начальник зміни котельного цеху електростанції.
"Дзержинець" 13.05.1955.
На честь 40-річчя піонерської організації імені В.І.Леніна батьки В.С.Марченко та А.І.Кравцов подарували нашій школі бюст Ю.О.Гагаріна та скульптуру Павлика Морозова. Хороші у нас і шефи - колектив бази механізації. Робітники повністю електрифікували нам фізичний кабінет, обладнали крільчатниик, встановили електрокотел. Ми вдячні батькам, шефам за подарунки і допомогу.
А.Дронник, старша піонервожата школи № 18.
"Дзержинець" 13.05.1962.
Дрібною монетою ми тепер користуємося тепер усе частіше, адже настав справді вік автоматів.
Але часом монету ніде розміняти. Тепер така незручність знакає.
Група київських конструкторів дослідно-конструкторського бюро торговельного машинобудування, очолювана тт. Золотаренко і Фейгіним, розробила дослідні зразки автоматів для розмінювання монет. Перші два уже встановлені в магазині № 5 "Київмінфруктводторгу" на Червоноармійській вулиці.
Як користуватись ним? Опускаєте в проріз 10 копійок. В спеціальному отворі зразу ж з'являється чотири монети: дві - по 3 копійки і дві по 2. Інший автомат розмінює 15 копійок - на 10, 3 і дві монети по 1 копійці.
"Дзержинець" 13.05.1962.
О положении дел на Каменском вагоностроительном заводе хорошо знали в Наркомтяжпроме, который в то время возглавлял Серго Орджоникидзе. В конце 1933 года он приехал на завод. Побывал в цехах, ознакомился с оборудованием, запасами сырья. Беседовал с рабочими, мастерами, начальниками цехов и служб.
Но Наркома интересовали не только текущие дела. Знакомясь с заводом, он, прежде всего, хотел знатьвозможности увеличения выпуска вагонов. В вагоностроительном цехе он спросил у главного инженера:
- Сколько хопперов делает завод?
Тот назвал цифру.
- А сколько может?
- В полтора раза больше, - ответил А.А.Герцов.
- Что же для этого нужно? - поинтересовался Нарком.
- Обеспечить завод металлом и материалами.
- И больше ничего? -переспросил Нарком.
- Да, Григорий Константинович, больше ничего. Но если думать о будущем, то жкелательно было бы получить кое-какое оборудование. Соответствующие расчеты и заявку мы предоставим.
- А как думает директор? - спросил Серго у Г.Я.Наконечного.
- Это наши общие соображения, товарищ Нарком. Да и с людьми мы советовались.
- Хорошо, что трезво оцениваете обстановку, проявляете заботу о будущем завода. Можете рассчитывать на мою поддержку и помощь. Снабжение наладим. Но смотрите, чтобы и хопперы были.
Прошло совсем немного времени, и положение с материально-техническим снабжением заметно улучшилось. Завод получал все необходимые материалы. Цехи начали работать уверенно, ритмично. Выпуск вагонов увеличился.
На следующий, 1934 год предприятию дали повышенный план. Но это уже не так тревожило. Завод был к этому готов. Вагоностроители из месяца в месяц работали с опережением графика и задание 1934 года выполнили досрочно.
В конце года главного инженера А.А.Герцова вызвали в Наркомат. Совещание, на котором обсуждался план на 1935 год, проходило в кабинете Наркома. Присутствовали представители от всех вагоностроителей страны.
- Политбюро, - заявил Серго Орджоникидзе, - отклонило предоставленный нами проект плана по выпуску грузовых вагонов ввиду того, что потребность на эти вагоны очень уж большая. Нам предложено выпуск грузовых вагонов в 1935 году увеличитьв два раза. Для этого заводам выделяются необходимые материалы и средства для расширения мощностей. Вот мы и решили посоветоваться с вами.
В перерыве Серго Орджоникидзе беседовал с участниками совещания. Он увидел А.А.Герцова и подозвал к себе.
- Передайте Каменским вагоностроителям мое большое спасибо. Они выполнили свое обещание.
Вагоностроители не подвели. Они уверенно закрепили за собой места в числе передовых предприятий страны.
Повышенное задание 1935 года было выполнено успешно. Небезынтересна такая цифра. За 10 месяцев 1935 года завод изготовил 4565 хопперов, почти в два раза больше, чем за весь предыдущий год.
1 февраля 1936 года Советское правительство, отмечая большие заслуги Феликса Эдмундовича Дзержинского перед государством и революцией, переименовало Каменское в город Днепродзержинск. Изменились названия заводов и организаций. С этого времени наш завод начали называть Днепродзержинским вагоностроительным заводом имени газеты "Правда".
Источник: "Днепродзержинский вагоностроительный"С.Скоробогатов, Э.Френкель, А.Ребенок, Е.Лазаренко. "Промінь" Днепропетровск. 1969. Стр. 14-16.