В СШ № 36 сегодня, 13 марта, проходил открытый чемпионат Днепродзержинска по киокушин каратэ, собравший около трехсот бойцов. Кроме местных спортсменов на татами соревновались каратисты из Днепропетровска, Кривого Рога. Как сообщила тренер бойцовского клуба "ZIKO" Юлия Никуляк, в соревнованиях участвовали шестеро ее воспитанников. В течение восьми часов происходили сражения как уже опытных бойцов, так и новичков.
"Достойно дебютировала в чемпионате моя воспитанница Наталья Савчук, - рассказывает тренер. - Двадцатилетняя студентка экономического колледжа выступала в возрастной категории "женщины 18-35 лет" в весе до 50 кг. Ее визави является обладательницей первого дана. Поединок Савчук провела не тушуясь, в жостком противостоянии. Но более опытная соперница ударом в печень заставила капитулирувать Наташу. В результате Наташа Савчук стала серебряным призером. Кстати, это первая спортсменка, которую я поставила драться в категории "женщины". Поэтому у меня присутствовало некоторое волнение за нее. Теперь обладательница синего пояса с желтой полоской (7 кю) Наталья Савчук будет готовиться к чемпионату Украины среди женщин. Еще для одной моей подопечной эти соревнования стали первыми. Даша Фрейер неплохо исполняла "мая гери" - прямой удар в живот, чем и пробила дорогу на вторую ступеньку пьедестала почета.
Также второе место завоевал Никита Шульга, выступавший в весовой категории до 20 кг среди пятилетних мальчиков. Проведя по три боя "бронзу" получили Влад Юрчук и Костя Повар. Даниил Военный показал хорошую технику и бойцовскую подготовку. Теперь у нас стоит следующая цель, хорошее выступление в Луцке на чемпионате страны среди детей".
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
В Харькове 11-12 марта проходило открытое первенство клуба "Атаки" по тхеквондо ВТФ, в котором за награды соревновались более 400 бойцов из 30 команд. Как сообщил тренер Андрей Стовбан, спортсмены Днепродзержинской ДЮСШ № 1 заняли три первых и четыре третьих мест. Кроме того Даниил Сторчак был признан лучшим спортсменом турнира в категории "юноши", а Евгений Вовк - "юниоры".
МЕСТА, ЗАНЯТЫЕ БОЙЦАМИ ДЮСШ № 1
ПЕРВОЕ
36 кг - Сторчак Даниил (тр. В.Сторчак)
40 кг - Товстопят Елизавета (тр. А.Стовбан)
63 кг - Вовк Евгений (тр. А.Лузин)
ТРЕТЬЕ
33 кг - Нефедова Вероника (тр. А.Стовбан)
36 кг - Кучерява Полина (тр. А.Стовбан)
52 кг - Удовин Сергей (тр. В.Сторчак)
52 кг - Шанина Дарья (тр. А.Лузин)
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
11-12 марта в Днепропетровском спорткомплексе "Метеор" проходил XXVIII Всеукраинский "Мемориал Иваны Прищепы" по дзюдо. В турнире памяти первого председателя Федерации дзюдо и самбо Днепропетровской области Ивана Мартыновича Прищепы выступали порядка двухсот 13-15-летних спортсменов из Волынской, Днепропетровской, Донецкой, Житомирской, Запорожской, Киевской, Полтавской и Харьковской областей. Как сообщил тренер Днепродзержинской ДЮСШ № 4 Василий Григорьевич Мосьпан, кроме его воспитанников, наш город представляли борцы СК "Прометей" (тренер А.А.Черненко) ДКФВ (тренер В.М.Кальга). Две бронзовых медали завоевали воспитанники В.Мосьпана. Игорь Лукавый в весовой категории 42 кг, и Денис Степаненко (свыше 81 кг).
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Футболисты днепропетровского "Днепра" провели, наверное, самый зрелищный матч за последний год. В Днепропетровске они переиграли донецкий "Шахтер" во всех компонентах. Скорость, неуемное желание забить гол, жесткая борьба и отбор мяча на всех участках поля, красивые атаки, индивидуальное мастерство - все это привело к разгрому гостей со счетом 4:1.
На пляж в Акапулько выбросило мертвое морское существо. В Сети появилось видео, на котором запечатлено создание, вид которого определить пока не удалось. Однако первые догадки очевидцев о морском чудовище, видимо, не имеют под собой никаких оснований. По мнению экспертов, это тело кита или гигантского кальмара, сообщает http://vse.nov.ru/news/6224
28 февраля с врожденой патологией (атрезия пищевода - трахео-пищеводный свищ) родился Никита Корнейко. Для поддержания жизни ему необходимы дорогостоящие медикаменты, стоимость которых более 500 грн в день.
Родители просят помощи. Деньги можно переводить:
На карту ПриватБанка - 4149437860668787 для Корнейко Александра Александровича
На карту УкрСиббанка - 5169304901495657 для Корнейко Дмитрия Олеговича
Для перевода в рублях "Золотая корона" - 4149497852963430
"Люди, чи знаєте ви, які ви прекрасні? Ви не завжди творите тільки добро... але чесно, ви прекрасні" - ці слова стали епіграфом вечора, на якому молода дніпродзержинська письменниця Євгенія Яворська презентувала свою нову книжку "Алхімія долі".
Того вечора в The Beatles, клубі-кафе "Ліверпуль", говорили про книжку, яка є одою людям. Просто людям, які ходять вулицею, просто людям, які займаються своєю справою. Іноді вони люблять, іноді не люблять. Іноді хочуть кращої долі. Іноді вони щось змінюють у собі. "Ось саме про це йдеться у другій моїй книжечці "Алхімія долі", яку сьогодні ми для вас презентуємо", - говорить Євгенія Яворська.
Євгенія Яворська перекладач з англійської мови, працює в Дніпропетровську в економічному журналі. "Тобто здається це взагалі ніякого відношення до літератури я в принципі і немаю, - розповідає Женя. - Але це тільки так здається, тому що за фахом я перекладач не тільки з англійської, а й української мови. Це вже був свідомий вибір, тому що я хотіла вивчати рідну мову. Я цього досягла. Важко чи ні, це вже інше питання. "Алхімія долі" це книжка, яка вже повністю вийшла українською мовою. Хоча починала я писати переважно російською. Взагалі ця книжка для мене стала таким собі марафоном. Оскільки мені зателефонувала член Національної спілки письменників, талановита поетеса, натхненниця та муза літературного клубу "VivArt" Марія Дружко і сказали, як хочеш, але тобі потрібна друга книжка. Ну, якщо треба то треба. Писалась книжка тоді, коли майже всі люди сплять. Взагалі мені пишеться краще ночами. Я співпрацювала з молодим художником Богданом Тарасовим, який для мене став такою собі знахідкою. Коли він показав свої малюнки для оформлення обложки, то я подумала, що Богдан мабуть прочитав мої думки. Все було так, як я і думала. Вхід в аптеку з незвичайними дверцятками, які впускають нас до чогось загадкового. Тому що пишу я в жанрі фентезі. До збірника увійшли новели та повість у жанрі фентезі. Це фентезі не в тому сенсі,до якого ми звикли. Тут немає, наприклад, ельфів, які чаклують. Можливо це можна віднести до жанру вуличного фентезі. Тому що дива творяться просто на вулиці, в маленькій аптеці. Ще я дуже вдячна редактору Анастасії Тепляковій, яка зробила величезну роботу, перелопативши двісті сторінок. Виправила все, що захотіла, сказавши: "Все круто!".
Про магічну цифру два, яка так потрібна Жені Яворській, розповіла Марія Дружко. "Тому що для вступу в Національну спілку письменників України потрібно бути автором двох книжок, - відкриває секрет Марія. - Як кожен молодий письменник ми з Женею дуже амбітні. Тож хочемо взяти нову вершину. І я думаю, що це вже скоро здійсниться, тому що Женю вже прийняли в Дніпропетровський осередок цієї спілки.
"Алхімія долі" - то не просто назва збірки прозових творів, гадаю, це один із векторів художнього, ба навіть духовного життя Євгенії Яворської. І хоча дівчина, на відміну від своїх напівфантастичних героїв, живе в абсолютно реальному світі, вона вірить у чудеса, у те, що кожен з насможе впливати на долі інших людей і всесвіту в цілому. Письменниця, перекладач, культурний діяч, волонтер... Які ще ролі та життєві завдання готова узятина себе ця амбітна, запальна юнка? Мабуть, вона і сама ще не знає того достеменно! Але точно переконана: "Слова... Найбільша таїна нашого існування. Усі наші слова матеріальні, треба дуже обережно висловлювати свої думки і бажання, бо вони можуть справдитися...".
Чудовий співак, поет, талановитий та харизматичний Олександр Посохов потішив слух присутніх своїми чудовими авторськими піснями під акомпанимент гітари.
"Коли закінчиться війна" - таку назву має відеоролик, знятий членами молодіжного літературно-мистецького клубу "VivArt", який вони продемонстрували глядачам.
Юлія Купіч, Катерина Кравченко та інші члени літературного клубу "VivArt" (в якому, до речі, Євгенія Яворська "творить" з 2008 року) привітали колегу по перу.
Завершився вечір автограф-сесією Євгенії Яворської. До речі, присутні мали змогу придбати і першу книжку Жені "Рецепт счастья", і другу "Алхімія долі".
Текст: Віктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом https://vk.com/album84493189_229671978
В Днепродзержинске 12 марта завершился первый день Всеукраинского детского теннисного турнира "Прометей-1". На кортах Дворца спорта им.М.Аношкина играли 30 спортсменов в возрасте до 12 лет, представлявшие Харьков, Киев, Полтаву, Кременчуг, Днепропетровск, Днепродзержинск, Кривой Рог, Новомосковск и Ровеньки. 17 мальчиков и 13 девочек играют как в одиночных разрядах, так и в парах. Честь Днепродзержинска защищают брат и сестра Пересыпкины, Лион и Лика, Елизавета Красовицкая, Андрей Табакан, Илья Сорокин и Семен Агинский. Кстати, Семен стоит выше всех своих земляков во Всеукраинской классификации - 74-е место, а Лика Пересыпкина - 26-е. Самый высокий рейтинг среди всех участников турнира имеют днепропетровчане Алина Черняева, занимающая седьмую строку, и Александр Николенко - девятую.
Лет семь турнир "Прометей" практически не проводился. То есть игры проходили, но не на таком высоком уровне как нынешние. С инициативой проведения полноценных соревнований выступил нынешний директор турнира Александр Олейник. "Этот турнир мы проводим под эгидой Федерации тенниса Украины, - рассказывает Александр Олейник. - Тренерским составом мы решили, что хватит ездить нашим игрокам только в другие города, пора провести солидный турнир и дома. Надо возродить былую славу днепродзержинской теннисной школы, когда на "Прометей" съезжались игроки не только с городов Украины, но и с других населенных пунктов бывшего Советского Союза. В свое время здесь выступали Долгополов, Недовесов, Марченко, впоследствии ставшие мастерами и выступающие сейчас среди звезд мирового тенниса. В организации проведения нынешнего турнира "Прометей-1", приобретении кубков, медалей и грамот, самое активное участие приняли компании "Керамет" (директор Владимир Бублей) и "Днепрпромрегион" (руководитель Сергей Родионов). Надо поблагодарить также Владимира Бабенка, директора КП СК "Прометей", предоставившего нам теннисный комплекс".
В первый день прекрасную игру показал наш Семен Агинский. Обыграв в первой встрече харьковчанина Демира Блиадзе со счетом 6:1, 6:0, Семен не сумел преодолеть на стадии четвертьфинала знакомого ему по предыдущим играм Романа Янишена из Днепропетровска - 5:7, 6:2, 7:10.
Елизавета Красовицкая, к сожалению, не смогла проявить характер и желания довести матч до победного конца. Уступив первый сет харьковчанке Надежде Коневой 3:6, Лиза сумела во втором сделатьсчет в свою пользу с зеркальной противоположностью 6:3. Но на решающем тай-брейке, ведя в счете 8:6, она отдала победу сопернице - 8:10. Таким образом Красовицкая продолжит свои выступления в одиночном разряде лишь в утешительном турнире.
Пробилась в стадию полуфинала только Лика Пересыпкина. Ее соперницей в 1/4 финала была днепропетровчанка, воспитаница клуба "Восход" Дарья Черкашина. Лика уверенно переиграла оппонентку 6:1, 6:0. И теперь 13 марта померяется силами с Валерией Ворошиловой из Кременчуга. Полуфинальный матч состоится в 10:30 в правом зале Дворца спорта им.М.Аношкина.
Еще один днепродзержинец Илья Сорокин уступил во всех трех матчах первого игрового дня. Немного побороться он смог лиш в утешительной игре против днепропетровчанина Дмитрия Олейника 3:6, 4:6.
Младшие наши игроки Андрей Табакан и Лион Пересыпкин показали неплохой теннис, который позволит в будущем надеяться на высокие результаты. Лион споткнулся в первом круге, проиграв Никите Нечаеву из Кривого Рога - 3:6, 2:6. А Андрей, победив в первом полном драматизма матче Зотова из того же Кривого Рога, на решающем тай-брейке 10:8, во втором круге был явно слабее старшего за него на два года первого сеяного на турнире Александра Николенко 1:6, 0:6.
В парном разряде Лика Пересыпкина с Алиной Черняевой в полуфинале будут противостоять дуэту Елизавета Красовицкая/Дарья Щома. Лион Пересыпкин совместно с Андреем Табаканом уступили за попадание в 1/2 финала. А вот Семен Агинский и Эскандер Гурьев (Харьков) тоже в полуфинале встретятся с полтавско-днепропетровской парой Николай Чертков/Роман Янишен.
Текст: Виктор КУЛЕНКО.
Фотоальбом https://vk.com/album84493189_229670325
Відбулося чергове засідання краєзначого клубу "Кам'янське-Дніпродзержинськ". Цього разу темою стали розповіді Любові Алексієвської, Олександра Слонєвського, Анатолія Жежера про міських художнків старшого покоління.
"У народі кажуть: якщо людина талановита, то вона талановита в усьому, - говорить Любов Алексієвська. - А мені хочеться перенести цю думку на місто. Я не знаю, чи існує бодай одна галузь людської діяльності, у якій би не проявили себе наші земляки. Підготовлений і виданий мною минулого року краєзнавчий енциклопедичний довідник «Кам’янське-Дніпродзержинськ від «А» до «Я» не зміг умістити в собі всіх достойних імен. Несправедливо були не те що забуті, а якось «не дійшли руки» до художників старшого покоління. Тих, що плідно творили в до- і повоєнні роки, складний і бурхливий час, який спресував у собі зміни епохи, розквіту і занепаду численних художніх стилів, шкіл, концепцій і цілих світоглядів. Вони пережили жахливу війну, на власні очі бачили стрімкі злети і падіння не тільки мистецтва, а й політичних систем, держав, моралі. На їхню долю випали неабиякі страждання. І вони не тільки зуміли вижити, стати творцями, а й змогли розгледіти і розвинути художній талант у молодих художниках, які через роки стали справжніми майстрами.
Хто не знає відомих заслужених художників України Анатолія Михайловича Жежера, Володимира Олександровича Жугана, багатьох інших талановитих митців, кого ми давно називаємо ветеранами. А сьогодні мова піде про їхніх учителів, художників старшого покоління. І серед них: Григорій Антонович Латунов, Георгій Моїсейович Мороз, Михайло Савелійович Осінній, Микола Федорович Косинський, Анатолій Іполітович Сайковський.
Ці художники творили в непростий час, коли крок у бік міг вважатися спробою зради чи протесту проти головної лінії партії, коли сучасники або не розуміли, або засуджували... Бути вільним у душі, аби творити у невільному середовищі – було справжнім подвигом. А втім, давайте коротко познайомимось з кожним окремо".
САЙКОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ІПОЛІТОВИЧ (27.08.1934 м.Кам’янське) – талановитий архітектор-містобудівник, художник, член Національної Спілки архітекторів України, живописець,графік, журналіст. Автор багатьох містобудівних комплексів, громадських і житлових споруд, монументальних пам’ятників, споруджених у Москві, Ленінграді, Дніпропетровську, Новгороді, Могильові, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Рибінську. Автор оригінальних творчих проектів, малюнків, живопису, акварелі, фотографій, а також численних публікацій у газетах і журналах, та виданої в Москві в 1985 році монографії про видатного скульптора і художника Г.В.Нерода.
Сайковського називають головним архітектором «безкінечного міста» Кривого Рога. У Анатолія з дитинства відзначали допитливість і мрійливість. Як і ровесники, діти війни, він рано подорослішав, але зумів зберегти на все життя дитячу безпосередність, мрійливість, захопленість, усміхненість, чуйність. Малював і цікавився образотворчим мистецтвом з раннього дитинства. До армії закінчив Київську середню художню школу ім.Т.Г.Шевченка при художньому інституті. Після служби переїхав у Ленінград для одержання вищої освіти. Архітектурну освіту здобув у Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури ім.І.Рєпіна Академії мистецтв СРСР. Саме місто захопило його. Першою його великою творчою роботою став проект конференц-залу і головного вестибюля Госпіталю інвалідів вітчизняної війни в Ленінграді.
Анатолій Іполітович вивчав і пропускав крізь себе усі стилі й напрями вітчизняного і зарубіжного мистецтва, живопису і архітектури, розправляв крила і пригнічувався «спрямовуючою дією» партійно-державного керівництва. Мріяв про світлі і радісні, зручні міста. Шукав свій стиль у мистецтві. Свій життєвий досвід набував у якості архітектора в різних містах СРСР: Рибінську Ярославської області (центральна площа і плавальний басейн), Дніпропетровську (відома Набережна, центр, житлові масиви «Тополя», Західний), Новгороді (збереження і поєднання із сучасністю унікальних архітектурних раритетів). Діапазон його діяльності надзвичайно широкий, його творча палітра - яскрава і різноманітна.В його активі містобудівні комплекси масового житла, реконструкція старих і спорудження нових мікрорайонів, унікальні будівлі і споруди, паркові комплекси.
З 1976 року А.Сайковський переїхав до Дніпродзержинська, де працював начальником відділу генплану філії інститута «КиївНДІмістобудування». Він проектує і будує адміністративні будівлі «Дніпрохімбуду», другий лівобережний мікрорайон, меморіальну дошку Л.Брежнєву на при заводській площі ДМК, багато інших об’єктів.
Ескізні пропозиції Предзаводської площї 1978 рік
Пізніше його переводять до обласного центру та головним архітектором Кривого Рога, де він проживає і зараз.
Разом з архітектурною творчою діяльністю А.Сайковський багато уваги приділяє образотворчому та фотомистецтву (характерні портрети, емоційні пейзажі, колоритні акварелі). Його діяльність неодноразово відзначалася перемогами у всесоюзних конкурсах. Талант митця успадкували син Олександр та онук Едуард.
КОСИНСЬКИЙ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ (26.06.1925 м.Кам’янське – 09.02.2009) – живописець, графік. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1948 р., викладач М.Панін).
Учителював. З 1957 по 2008 рік – керував студією образотворчого мистецтва Палацу культури ім.Горького у Дніпродзержинську. Учасник мистецьких виставок від 1960-х років. Персональних – у Дніпродзержинську (1996, 1999). Створив сюжетні полотна про війну, портрети, пейзажі, натюрморти у реалістичному стилі. Деякі роботи зберігаються у Музеї історії міста Дніпродзержинська.
МОРОЗ ГЕОРГІЙ МОЇСЕЙОВИЧ (30.04.1937 Дніпродзержинськ-2015 Санкт-Петербург) – український і російський радянський художник-живописець, яскравий представник реалістичного напрямку в живопису другої половини ХХ-початку ХХІ століть. Свої перші уроки малюнка і живопису одержав у Дніпродзержинській ізостудії Г.А.Латунова.
Потім учився в середній художній школі в Києві. А в 1957 р. приїхав у Ленінград, де вступив на образотворчий факультет інституту живопису, скульптури і архітектури імені І.Рєпіна. В 1963 році здобув вищу освіту у майстерні Юрія Непринцева. Дипломною роботою була картина «Колгоспні лани». Кілька років працював у Воркуті у відділенні художнього фонду РРФСР. Разом з відомими майстрами образотворчого мистецтва Ленінграда вже з 1963 року вставляв свої твори на виставках. З 1973 р. став членом Ленінградської спілки художників. Писав пейзажі, натюрморти в інтер’єрі й екстер’єрі, жанрові композиції, портрети. Любив виїжджати у творчі поїздки в Україну, а також у віддалені куточки Росії, відвідав Італію, США, Японію. Останні двадцять років життя провів у мальовничому передмісті Санкт-Петербурга Шувалові, облюбованими багатьма художниками і скульпторами.
Мав персональні виставки в Австрії, Угорщині, Японії (1980), Італії (1991-1994), США (1990). Його роботи залишилися у приватних зібраннях та в експозиціях музеїв Санкт-Петербурга, Москви, Дніпропетровська, у Франції, Японії, Сирії, Італії. Похований у Санкт-Петербурзі.
ЛАТУНОВ ГРИГОРІЙ АНТОНОВИЧ (09.10.1918–29.04.2001) – український живописець, фронтовик, член спілки художників СРСР. Народився в с.Петрівка Ворошиловградської (тепер Луганської області), на Донбасі. Малював з раннього дитинства. Після закінчення семирічки вступив до Луганського художнього училища. 1937 став студентом Київського художнього інституту, який з відзнакою закінчив лише в 1947. Його вчителями були О.Шовкуненко, І.Штільман, М.Шаронов, М.Іванов. Щасливі роки навчання були перервані війною ще в 1940, коли потрапив до діючої армії. Пройшов фінську, а згодом фронтами другої світової війни. Кулеметник Латунов мав можливість повертатись до улюбленого малювання лише під час перебування в госпіталях після поранень, де його і застала звістка про перемогу (в Чехословаччині). Повернутися до навчання судилося лише через довгих 5 років. Після інституту Григорій Антонович впевнено почав шлях до великого мистецтва: став членом Спілки художників СРСР. Дебютував на Всесоюзній художній виставці в Державній Третьяковській галереї, а через кілька днів узяв участь у престижній всесоюзній художній виставці в музеї образотворчих мистецтв імені О.Пушкіна в Москві.
Г.Латунов 1985 рік
Його роботи демонструвалися на десятках регіональних, республіканських виставках, за рубежем. Працював у галузі станкового живопису. Окрім творчості займався педагогічною і громадською діяльністю, в різні роки керував Дніпропетровською обласною художньою радою, був членом правління обласної організації Спілки художників, керував ізостудією, в якій почали свій творчий шлях чимало маститих художників. Уважний і талановитий педагог зумів пробудити талант у Георгія Мороза, Володимира Жугана, Анатолія Сайковського, Анатолія Жежера та багатьох інших.
Учень Г.Латунова, заслужений художник України ЖЕЖЕР АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ, розповів про своїх колег, які принесли славу Дніпродзержинську, і про тих, які були рядовими художниками. Це батько і син Солодовнікови, Михайло Савелійович Осінній, Павло Якович Віннік, які малювали плакати, лозунги, великі панно для всіх парадів, що проходили в Дніпродзержинську.
Анатолій Михайлович пригадав, як він ще підлітком зацікавився малюванням, як вперше переступив поріг ізостудії в палаці металургів, якою керував Латунов, про своє знайомство з великим майстром пензля. "Григорій Антонович був дуже інтелігентною людиною. Ніколи не говорив, що хтось з нас малює погано. Він міг сказати "ну добре", "трішечки пороби", а його найвищою оцінкою була похвала", - говорить Анатолій Жежер.
Олександр Слонєвський показав одну унікальну фотографію, яку йому подарував Борис Павлович Мельніченко. Борис Павлович працював провізором в аптеці першої лікарні. Поруч в костелі святого Миколая знаходилась майстерня художнього Фонду. Мельніченко був знайомий з усіма художниками старшого покоління. "Він мені розповідав історії з їхнього життя, - говорить О.Слонєвський. - Борис Павлович допомогав своїм друзям ліками, іноді спиртом, а вони в свою чергу дарували свої картини. Бувало таке, що картину бракували і автор хотів змити її з полотна. Але Мельніченко просив, щоб брак віддавали йому. Так назбиралося більше сотні картин, які знаходяться в його домашній кімнаті. Так от, на фотографії зображено як художник-портретист Солодовніков (зліва) і Латунов пишуть картину "Пани горять" (це 50-ті роки). В якості поміщика позував ще один художник Віннік".
Олександр Слонєвський показав знімки картин художника Адольфа Медвецького, який під час окупації в 1942-43 роках жив і працював в Оберхофені (Німеччина), і розповів про деякі з них.
Текст: Віктор КУЛЕНКО.