З кінця січня 2018 року бійці АТО – члени чотирьох громадських організацій: «Ветерани ОЗСП «АЗОВ», «ДІЯ», «Патріот 2015», «Рух Громадська Варта», а також діти загиблих героїв завдяки допомозі профспілки «Металургів» отримали можливість користуватися послугами басейну і тренажерного залу КСЦ «Дніпровець» на безкоштовній основі. Відповідне клопотання підписано генеральним директором ПАТ «Дніпровський меткомбінат» Олександром Подкоритовим.
Верхня фотографія зроблена зимою 1959 року в Соцмісті. Подружжя Кароліна Олексіївна та Володимир Григорович Дубина, молоді будівельники Баглійського коксохімічного заводу проживали в бараку на вулиці Фізкультурній. На руках у Владимира їх дочка Люба (нині Любов Алексієвська). “Пам’ятник Леніну-Сталіну знесли через кілька років, – розповідає Любовь Алексієвська. – П`єдестал довго стояв пустий, лякаючи людей. Потом хтось витяг з клубу азотчиків бюст Шевченка. По спогадах, смільчаки придумали частушку: “Діти мої, діти, що ви наробили? На грузинську задницю мене посадили …” Щоб нікого не “посадили”, бюст швидко зняли. Мабуть, це був перший в місті пам’ятник Тарасу Шевченку. До речі, в Соцмісті були: вулиця Сталіна (нині Київська), Сталінська (тепер Січеславський шлях), Леніна (Чорновола), Пеліна (Східна), Енгельса (територія “ДніпроАзота”), Берії (Менделеєва). Ще один пам’ятник Сталіну в Соцмісті стояв на сучасній вулиці Київській, спиною до “Умки” – сучасній філії Центру дитячої творчости. Пізніше там поставили Леніна і повернули обличчям до вулиці Південної (тепер проспект Конституції). У 2016 році його прибрали з постаменту”.
Дніпровський райвиконком 1960-і роки.
Центральна прохідна ордена Леніна Дніпровського металургійного заводу ім. Ф.Е.Дзержинського накануні нового 1978 року. На колонах стенди з показниками, з якими підприємство завершило рік. По трьом основним переділам металургійного циклу ДМЗ мав позитивні результати виконання державного плану – “Агломерат – 103%”, “Чугун – 102,8%”, “Сталь – 101%”. І тілько по прокату план было виконано всього на 93,3%.
