1 Тимченко Станислав
 
 
На недавьому Кубку області з козацького двобою перше місце в категорії "старші юнаки" посів Станіслав Тимченко із бійцівського  клубу "Герць". А ще раніше він був призером турніру з греко-римської боротьби. Для юного Стаса ставати призером в двох різних видах спорту не в дивину. А те, що хлопець займається суто чоловічим видом єдиноборства, так йому сам Бог велів. Тому що це сімейна риса. Його батько відомий в Україні тренер і промоутер з Кам`янського бійцівського клубу "Герць" Костянтин Тимченко. 
 
4 Стас з батьком
 
Вперше Стас побачив бої ММА на Кубку світу в Феодосії в 2010 році. "Я був ще зовсім малим, мав лише 5 років, але ті змагання мене вразили своєю видовищністю, а спортсмени – сміливістю та майстерністю, - розповідає Станіслав Тимченко. - На цей турнір прибуло багато команд з ближнього зарубіжжя. Із завмиранням серця я спостерігав боротьбу на татамі. З часом, батько розповів мені, що одним із переможців турніру був Хабіб Нурмагомедов з Дагестану (сучасний фаворит промоції UFC, - прим. автора). Саме його бої надихнули мене займатися змішаними єдиноборствами". 
 
2 Тимченко Стас
 
Згодом хлопець став займатися греко-римською боротьбою, яка стала захоплювати його не менше ніж змішані єдиноборства. І все ж перевагу він віддає останнім. "Безумовно, козацький двобій мені ближче. Мій батько, як тренер, розвиває саме цей вид спорту на Дніпропетровщині, - продовжує діалог Стас. - Іноді здається, що все життя тренуюся, і все одно кожен раз відкриваю для себе щось нове. Греко-римська боротьба для мене є вивченням стратегії бою, шляхом виходу зі складних захватів. Але правила багато в чому обмежують спортсменів. Завдячую своєму тренеру Миколі Андрійовичу Радченко за цікавий досвід, спортивний азарт, можливість знати такі прийоми, якими не володіють багато сучасних спортсменів".
 
Боротьба
 
Перша нагорода, як перше кохання, запамятовується на все життя. Сім років тому в поєдинку із своїм земляком Іваном Брусником з клубу "Юність", Тимченко посів третє місце на Кубку України в розділі семі-контакт (забава). "Для мене ця медаль пока що являється найдорожчою. Кожна  медаль – це нова сходинка в спорті, що є мотивацією працювати ще більше, ще наполегливіше. Дуже дорожу подячним листом міського голови А.Л.Білоусова, який розвиває спорт в нашому місті. Ми часто бачимо його на змаганнях в різних видах спорту, - пояснює Стас. - А  взагалі в моїй колекції приблизно 60 медалей і понад 100 грамот".   
 
7 Ста нагородис
 
Для одних змагання це спосіб виділитися серед однолітків, для інших - стиль життя. "Тренування – це можливість не тільки розвиватися, як спортсмен, а ще й – спосіб життя. Це – випробування на  міцність та силу характера, - розмірковує Станіслав Тимченко. - В моменти, коли я травмувався і не міг фізично бути в змагальному процесі, я приходив подивитися на своїх побратимів, підтримати їх, поспілкуватися, поділитися своїми враженнями. Це велика спортивна родина, де є місце не тільки труднощам боротьби, але й радощам  дружньої атмосфери".
 
Як і всім дітям Стасу хочеться погратися, просто нічого не робити. Але треба виконувати вказівки тренера, слухати батька. "Ми з татом часто дискутуємо, але щодо виконання команд – це непорушно!, - чітко пояснює спортсмен. - З батьком – ми друзі, страху перед ним не має. Більше боюсь розчарувати, або зробити боляче сказаними словами. Саме тяжке покарання для мене – заборона йти на тренування".
 
3 Стас
 
Поєднувати тренування і навчання не просто, але хлопець старається. Йому особливо подобаються уроки фізики, англійської і української мови. "Зараз працюю над тим, щоб вивчати англійську. Адже знання іноземної мови дуже актуальне, - з солідністю розповідає юний спортсмен. - Коли ходив в садочок, мріяв стати гонщиком. Можливості посидіти за кермом батькової машини не упускав ніколи. Тепер мрію стати тренером. Хочу тренерською роботою заробити за кордоном кошти, щоб в нашому місті відкрити спортивну школу ММА та інших єдиноборств, в якій діти різних статків могли б тренуватися та вести здоровий спосіб життя".  
 
Дилема: кому складніше, спортсменам або тренерам - завжди актуальна. Свій погляд на це питання має і наш герой. "Я вважаю, що складно і тим, і іншим. Спортсмен несе відповідальність перед тренером по виконанню того, що його навчили, боїться не підвести, бо кожна помилка – це травма. А тренер переживає кожен бій, як власний, аналізує  прорахунки, переваги суперника. Потім на тренуванні всі ці фактори відпрацьовуються, - пояснює Станіслав Тимченко. - Та пока що мені рано думати про тренерську стезю. Потрібно виконувати його настанови та свій розпорядок дня. А він у мене дуже насичений. Прокидаюся кожен день дуже рано, бо дорога до школи займає часу. Після занять роблю  уроки та о 18:00  йду у спортивний зал. В понеділок, середу і п'ятницю проходжу тренування з боротьби. У вівторок, четвер та суботу відпрацьовую ударну техніку (козацький двобій, змішанні єдиноборства). В неділю – тренування з боксу або крос. Кожне тренування займає в середньому дві години. Якщо б була можливість додати тренування в першій половині дня, то я б додав. Звичайно в мене є і свята, дні відпочинку, як і у кожної дитини".
 
5 Стас6
 
Не відстає від Стаса і його молодший брат В`ячеслав, який теж займається єдиноборствами. "Мені здається, що  брат  в мене був завжди, бо в нас різниця всього один рік і десять місяців, - посміхаючись розповідає Стас. -  Ми росли разом у спортивній залі. Від своїх однолітків Слава відрізняється спритністю, технікою, манерою ведення бою. Я ж більше тактик, люблю міксувати техніки з боротьби, боксу, козацького двобою. Це дуже цікав, та виправдовує себе на рингу".
 
Вячеслав і Станслав Тимченко
 
Отримуючи високу титули та нагороди, Стас розуміє, що це спонукає його бути взірцем не тільки для брата, а й для свох однокласників, товаришів. Та як і у кожної людини у хлопця є свої вади, якиих він би хотів позбутися. "Мені не подобається в собі те, що я нестримний до несправедливості. Мені здається, що цього терпіти не можна. Та я розумію, що іноді це можна зробити толерантніше і не так образливо", - пояснює С.Тимченко.
 
8 Стас
 
В кінці нашої бесіди Станіслав Тимченко закликав свої однолітків займатися спортом та активно залучатися до здорового образу життя. "Хочу побажати вести активний образ життя, шукати у собі таланти, бо кожен з нас є унікальною,  обдарованою особистістю. Ми живемо в такий час, коли є маса можливостей подорожувати по світу та презентувати своїми успіхами нашу країну", - говорить він. 
 
ДОСЬЄ
 
ТИМЧЕНКО Станіслав Костянтинович 
Народився в Кам`янському 15 серпня 2004 року.
Учень 8-А класу колегіуму № 16.
Кандидат в майстри спорту з козацького двобою (2017).
Дворазовий чемпіон світу з козацького єдиноборства серед юнаків (2016, 2017).
Чемпіон Європи з козацького єдиноборства (2016).
Чемпіон України по ММА (2015).
Переможець першості Дніпропетровщини з греко-римської боротьби (2015).
 
Діалог вів Віктор КУЛЕНКО.
Матч за звання чемпіонки світу з шашок 100 між Ткаченко і Голубєвою 29 червня 2011
 
 
Матч за звання чемпіонки світу з міжнародних шашок проходив в президентському номері готелю "Монтана". За світову корону "схрестили шашки" латишка Зоя Голубєва і українка Дарина Ткаченко. Після неймовірно напруженої боротьби перемогу вирвала наша 28-річна спортсменка. І тепер Даша - вже чотириразова чемпіонка світу! 29.06.2011.
 
Тиченко Вячеслав чемпіон Європи з козацького двобою 18 квітня 2015
 
 
У Львівському палаці спорту "Україна" проходив міжнародний фестиваль бойових мистецтв. В рамках фестивалю проводилися дві великі події в світі аматорського ММА: Кубок світу з ММА за версією Всесвітньої Федерації ММА (WMMAF) та чемпіонат Європи з українського національного виду змішаних єдиноборств козацький двобій (WCFF). Свої силу, спритність і  вміння демонстрували  360 спортсменів з Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Італії, Кіпру, Конго, Латвії, Молдови, Польщі, Румуніяї, Словаччини, Туреччини, Узбекистану і звичайно ж України. Наше місто у збірній України представляли п`ять спортсменів. "Золото" чемпіонату Європи у козацькому двобої у розділі "борня-2" завоював В'ячеслав Тимченко. Його фінальна сутичка з представником з Азейбарджану в першому раунді вікової групи 2006/2008 р.н. давалася не легко, хоча до фіналу В'ячеслав пройшов п'ятьох своїх суперників на одному диханні. 18.04.2015.
 
Плакат семінароу гранд майстрів комбатан
 
 
Плакат семінару  гранд-майстрів комбатан в Камянському 16-18 червня 2017 року.
 
Книга Днепродзержинский хоккей 2014
 
 
Вийшла книга "Дніпродзержинський хокей". На двохстах сторінках воістину енциклопедичного видання, авторський колектив Юрій Яцина - Сергій Чурса - Андрій Бородін виклали максимум доступної інформації, що стосується історії розвитку в нашому місті цього виду спорту. Книга рясніє безліччю фотографій з особистих архівів колишніх дніпродзержинських гравців, арбітрів та хокейних функціонерів, статистичним матеріалом, витягів з різних джерел ЗМІ. Незважаючи на величезну кількість таблиць, діаграм, цифр, автори постаралися викласти текст літературно чтивним матеріалом, вплітаючи в спортивну канву цитати з відомих фільмів та анекдотів. 2014 рік.
 
Команда Корея з міні футболу 12 листопада 2011
 
 
У чемпіонаті міста з міні-футболу виступає команда "Корея". На питання, чому "Корея", капітан команди Олександр Мельников відповів: "Назва "Корея" ніхто і не придумував. Ми з Карнаухівки. А всі дніпродзержинці наше селище так і називали - Корея. "Куди їдеш - запитували. - У Корею, - відповідали їм". В першості Дніпродзержинська ми беремо участь вдруге. В минулому році був пробний старт. Тоді в нашій групі були 4 команди. Ми боролися за вихід з групи. Але за різницею м'ячів ми з групи не вийшли". 12.11.2011.
 
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Танцювальний майданчик в міському парку 5 липня 2014
 
 
Танцювальний майданчик в міському парку відпочинку. 05.07.2014. Верхнє фото. 
 
Горпарк летнее кафе возле карусели 24 серпня 2004
 
 
Міський парк відпочинку. Літнє кафе поряд з каруселлю. 24.08.2004.
 
Фонтан в парку 16 липня 2012
 
 
Фонтан в міському парку відпочинку. 16.07.2012. 
 
Торець адмінкорпусу парку 9 серпня 2015
 
 
Торець адмінкорпусу правобережного міського парку відпочинку. 09.08.205.
 
Куточок міського парку відпочинку 5 січня 2018
 
 
Куточок міського парку відпочинку. 05.01.2018.
 
 
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.
Святощук
 
Ростислав Святощук, вихованець гуртка "радіоконструювання" кам'янської Станції юних техніків, посів третє місце на обласних змаганнях з радіоелектронного конструювання.
 
Конкурс проходив на базі Дніпропетровського обласного центру науково-технічної творчості та інформаційних технологій учнівської молоді. У змаганнях брали участь понад 30 гуртківців позашкільних установ області.
 
Теоретичний залік включав 15 питань з радіоелектроніки, фізики, математики, електротехніки. Під час практичної роботи необхідно було по принциповій схемі розробити монтажну схему, на основі якої виготовити переривчасто миготливий "поліцейський сигнал" на зразок мигалок на поліцейській машині.
 
Ростислав Святощук на високому рівні продемонстрував свої знання, вміння і креативний творчий підхід. Призер змагань був нагороджений грамотою Департаменту освіти і науки облдержадміністрації.
 
Автор: Денис Лачко

Шарай Наталія

 

ВМЕСТО ВИЗИТКИ

Родилась в Верхнеднепровске, в семье интеллигентов. Рано, в 7 лет, потеряла мать, воспитывалась в Верхнеднепровской школе-интернате.
Окончив школу, хотела стать артисткой, но не прошла по конкурсу в Днепропетровское театральное училище. Позже поступила в областное музыкальное училище по классу вокала, после его окончания пела в хоре Днепропетровского оперного театра, исполняла небольшие роли в музыкальных спектаклях. Работала солисткой в Херсонской филармонии, а с 1980 года и по настоящее время – певицей и актрисой в Днепродзержинском музыкально-драматическом театре. Девиз по жизни и в творчестве: «Главное не звание, а признание».


– Чего-чего, а признания, Наташа (можно мне вас так называть?), у вас хватает – не зря вот уже много лет зрители называют вас золотым голосом нашего города. Ваше прекрасное лирико-колоратурное сопрано способно очаровывать людей! Не зря же «колоратура» по-итальянски – «украшение». И вы действительно украшение любого концерта в театре. Но откуда у вас такой голос, такое трепетное служение искусству, музыке, вокальному творчеству?
– Наверное, со школы. В школе я и пела, и танцевала – ни один школьный вечер не обходился без меня! Никогда не задумывалась, зачем я это делаю – просто нравилось. Потом, позже пришло твердое убеждение, что без сцены я уже не смогу.
– Вы из того счастливого времени, когда в песню было принято вкладывать душу, а не деньги. Уже 37 лет вы служите в нашем театре, вы известная певица, вас всегда ждут многочисленные поклонники вашего таланта. Ваш репертуар – это сотни произведений самых различных жанров. Что самое любимое, что ближе всего вам?
– Ближе всего – концертная деятельность. Это десятки лирических песен о любви, родные украинские песни, классический репертуар – ведь классика, как известно, не стареет. Люблю петь романсы – в них есть своё особое очарование, своя мистика. Люблю арии из оперетт. Обожаю оперетты, их веселую, всегда молодую, оптимистичную музыку. Одна из любимых – «Моя прекрасная леди». Но если самые-самые, наиболее близкие моей душе – это «Сказки Венского леса» Иоганна Штрауса, ария Царицы ночи из «Волшебной флейты» Моцарта, «Вальс Джульетты» из оперы «Ромео и Джульетта» Шарля Гуно. Если об украинском репертуаре – это чарующий «Соловьиный романс» Кос-Анатольского. Есть произведения, которые я пою на французском и итальянском языках.
– Что для вас ваш театр, которому вы посвятили свою жизнь и творчество?
– Это уже как родной, близкий человек! Театр – это давно моя семья, мой самый близкий друг, мой Храм творчества.
– Говорят, для артиста его театр и пахнет совершенно по-особому. Чем пахнет для вас ваш театр?
– Всю жизнь мой театр ассоциировался у меня с весной. Запах весны – это всегда запах обновления и творческого подъема, новых планов и надежд. Может, несколько пафосно прозвучит, но это правда: театр – моя вечная весна.
– А что для вас сцена, на которую вы выходите вот уже столько лет?
– Так сразу и не ответишь… Наверное, сцена – это мой трон. И моя плаха.
– Как вы думаете, ваше творчество способно научить чему-нибудь доброму ваших слушателей?
– Я певица, и никогда не хотела и не хочу никого учить. Моя задача – дарить людям радость и красоту. Как сказал великий грузин Вахтанг Кикабидзе (он скоро будет петь в нашем городе), когда выходишь на сцену, то просто должен петь что-то такое, что люди потом унесут с собой.
– Вот это как раз очень не просто! Хорошо, спрошу по-другому. Как вы думаете, Наташа, прекрасная музыка, прекрасные песни способны хоть в чем-то изменить нашу жизнь к лучшему?
– О жизни – не знаю… Вряд ли. Но вот как-то влиять на души людей, согревать их, растопить лёд черствости и равнодушия – думаю, настоящее искусство способно. Всё ведь начинается с души. Помните, как сказал поэт: «Давайте наши души сохраним, тогда мы на земле и сами сохранимся…».
– Раз уж вспомнили поэтов, то есть и такие поэтические строки: «И сладок был солёный вкус аплодисментов!». Что для вас признание зрителей, вот эти самые аплодисменты?
– Вот именно – солёный вкус! Аплодисменты, овации, крики «браво» – всё это потом, на сцене. Но ничего этого не будет без солёного пота при подготовке своих выступлений. Зрители не видят этой порой адской работы. И, слава Богу, что не видят!
– Вы верующий человек?
– Да, с самого детства. Мой дедушка был священнослужителем, священник и мой двоюродный брат Юрий. Вот уже несколько лет я пою в архиерейском хоре нашего Свято-Николаевского кафедрального собора. И делаю это с удовольствием!
– Что, на ваш взгляд, самый страшный грех?
– Обижать людей – незаслуженно и пусть даже заслуженно! Надо любить, помогать людям не грешить. И помнить всегда, что Бог есть любовь.
– Ваша личная жизнь не тайна за семью замками?
– Нет у меня никаких особых тайн! Да, я давно не замужем, такая вот (смеётся) веселая вдова! Всю жизнь я посвятила сцене. У меня есть взрослая дочь (она менеджер по продажам) и двое замечательных внуков: десятилетняя Анна и Кирилл – ему только 9 месяцев. Увы, Аннушка не хочет заниматься пением, ей больше нравится рисовать и учить английский. Еще одно моё богатство – мои друзья. Их много, причем не только в Украине и России, но и в Болгарии, Германии, Чехии, Венгрии и даже в Испании. В некоторых из этих стран я уже была, теперь мечтаю поехать к друзьям в Испанию.
– Как у вас со спортом? Судя по вашим выступлениям, вы умеете себя держать, что называется, в форме!
– Вы хотите спросить (смеётся) смогу ли я сегодня «крутануть», как раньше, «колесо» на сцене? Смогу! Открою секрет: я в студенческие годы имела разряд по спортивной гимнастике, с детства увлекалась акробатикой. Сейчас, конечно, уже не занимаюсь, но легкая утренняя разминка – это обязательно. Чтобы мышцы проснулись!
– Можете вспомнить какой-нибудь забавный, смешной случай на сцене с вашим участием?
– Ой, они были, и не раз! Вот один из последних. Я о что-то перецепилась на сцене во время выступления, очень испугалась и, пытаясь не упасть, ухватилась за своего партнера. Мы с ним рухнули оба! Зал сначала замер, а потом рыдал от смеха…
– Как вы думаете, Наташа, вы свою «птицу счастья» уже поймали? Или она еще где-то далеко от вас?
– Думаю, поймала! Моё счастье – в моих песнях, в моём творчестве, в признании людей – моих любимых зрителей.
– Давайте пофантазируем: если бы сейчас к нам приплыла Золотая рыбка, что бы вы у неё попросили?
– Обязательно поехать в ближайшем будущем в Испанию. А ещё – чтобы состоялся в этом году мой первый сольный концерт украинской песни. Давно о нем мечтаю!

Беседу вел Владимир Кашнер.

Источник http://fotik.top 

 
Палац культури Хімік 17 квітня 2014
 
 
Палац культури "Хімік". 17.04.2014. Верхнє фото.
 
Вулиця Тараса Чорновола 78 4 травня 2013
 
Будинок № 78 на вулиці Чорновола. 04.05.2013.
 
Вхід на подвіря коледжу фізичного виховання 4 травня 2013
 
 
Вхід на подвір`я Кам`янського коледжу фізичного виховання. 04.05.2013.
 
Київська вулиця 14 квітня 2014
 
 
Вулиця Київська. 17.04.2014.
 
Кафе Мираж поруч з Хіміком 16 березня 2013
 
 
Кафе "Міраж" поруч з Палацом культури "Хімік". 16.03.2013.
 
 
 
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.
Шерстюк Ірина переможець турніру Сніжинка 11 лютого 2014
 
 
На килимі спортивного залу СК "Прометей" відбувся міжнародний турнір "Сніжинка 2014" з художньої гімнастики. Учениця Школи Олімпійського резерву Ірина Шерстюк посіла перше місце в категорії Майстрів. 11.02.2014. Верхнє фото.
 
Метколедж срібний призер з аеробіки 15 листопада 2011
 
 
Команда металургійного коледжу, срібний призер  першого кубку голови Заводського райвиконкому зі спортивної аеробіки серед навчальних закладів Заводського району. 15.11.2011.
 
Карина Дудник 31 березня 2016
 
 
Карина Дудник в 2015 році в  Чернівцях  стала срібним призером чемпіонату України з боксу та виконала норматив кандидата в майстри спорту. 31.03.2016.
 
Власенко чемпіонка України 12 листопада 2015
 
 
У Кам'янець-Подільському проходив чемпіонат України з важкої атлетики, в якому взяли участь більше двохсот атлетів. Змагання серед хлопчиків і дівчаток проводилися у двох вікових категоріях: до 13 років (2002-2004 р.н.) і до 15 років (2000 р.н. і молодше). У старшій віковій групі блискуче виступила представниця ДЮСШ № 2 Анастасія Власенко. Багаторазова чемпіонка міста і області виступила настільки впевнено, що її суперницям залишалося боротися тільки за друге місце. Золоту медаль наша землячка впевнено забронювала за собою. Виступаючи у ваговій категорії понад 69 кг, вона в ривку легко здолала штангу вагою 55 кг, у поштовху - 75 кг, що в сумі двоєборства склало 130 кг. Тим самим Настя встановила свої особисті рекорди. За результатами цього чемпіонату Анастасія Власенко включена до складу збірної України. Радість перемоги спортсменка розділила зі своїм тренером Миколою Загриценком. 20.10.2015.  
 
Демська Валентина чемпіон СРСР ДСТ Металург з легкої атлетики. 23 листопада 1952
 
 
Демська Валентина, чемпіонка СРСР ДСТ "Металург" з легкої атлетики. 23.11.1952.
 
 
 
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Гандболістка Байрак Карина 3 вересня 2013
 
 
Гандболістка Байрак Карина. 03.09.2013. Верхнє фото.
 
Рєзников Денис футбольний арбіітр 27 вересня 2011
 
 
Футбольний арбітр Денис Рєзніков. 27.09.2011.
 
Оліфіренко Володимир. хокейний арбітр 1974
 
 
Хокейний арбітр Оліфіренко Володимир. Харків. 1974.
 
Бабенко и его тренер Гайдученко
 
 
Пауерліфтер Юрій Бабенко і його тренер Людмила Гайдученко. 22.04.2016.
 
Судомоделісти Сергій і Ганна Анікіни 2 серпня 2015
 
 
Срібні призери чемпіонату України з судомоделювання Сергій і Ганна Анікіни. 02.08.2015.
 
 
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Ломбард і Лавка мясника на Шевченка 13 вересня 2017
 
Ломбард і "Лавка м`ясника" на проспекті Тараса Шевченка. 13.09.2017. Верхнє фото.
 
Проспект Шевченка 13 вересня 2017
 
 
Проспект Тараса Шевченка. 13.09.2017.
 
Фонтан на проспекті Свободи поруч з ТЦ Райдуга 13 вересня 2017
 
 
Фонтан на проспекті Свободи між кінотеатром ім. Т.Г.Шевченка і ТЦ "Райдуга". 13.09.2017.
 
Спортивна вулиця 24 лютого 2018
 
 
Спортивна вулиця. 24.02.2018.
 
Вулиця Менделєєва 26 січня 2018
 
 
Вулиця Менделєєва. 26.01.2018.
 
 
Текст і фото Віктора КУЛЕНКА.