В часи Радянського Союзу й уявити неможливо було людей, які збиралися в магазин чи на базар, без однієї речі - авоськи.
Що ж таке авоська? Це в'язана з жорстких ниток господарська сумка, схожа на сітку, яка раніше використовувалася переважно для перенесення продуктів харчування та різної побутової продукції з ринків та магазинів. Перевага в тому, що в складеному вигляді авоська займала дуже мало місця, тому аксесуар зручно було брати з собою в дамську сумочку, чоловічий портфель або просто в кишеню верхнього одягу.
Для людей тієї епохи авоська була справжньою паличкою-виручалочкою, бо поліетиленові пакети дістати було дуже складно, а носити продукти та предмети побуту десь треба було. Тому ще авоську в народі називали "годувальницею". Звідки ж пішла назва цього незамінного атрибуту? Споконвічно російська частка "авось" ("може"), що означає надію на випадковий успіх, стала уособлювати назву аксесуара "авоська". Кажуть, що авоська народилася, коли наприкінці 1935 року в СРСР було скасовано продовольчі картки, але постачання товарів господарського користування та продуктів все ще здійснювалося нерегулярно, зі збоями. Тоді було введено обмеження щодо видачі товарів в одні руки, але все одно продуктів не вистачало. Люди змушені були пристосовуватися до нових умов і вчитися жити за принципом "а може щось перепаде". Трудящі після роботи, бігали по магазинах та товкучках, сподіваючись хоч щось купити їстівного.
Кажуть, що слово "авоська" вперше прозвучала у жовтні 1939 року зі сцени Колонної зали Будинку спілок на I Всесоюзному конкурсі артистів естради з уст молодого сатирика Аркадія Райкіна. Сюжет мініатюри "Авоська" переказував знайому глядачам картину: роботяга СРСР, виходячи з дому, неодмінно бере із собою дві господарські сітки. Одна з них "авоська", призначена для необхідних речей ("авось щось куплю"), а друга "напраска" ("марна") - для непотрібних речей. Ця сатира принесла Райкіну премію на конкурсі та відкрила чудові перспективи майбутнього. Жартівлива назва сумки-сітки розлетілася по всьому Союзу і намертво приклеїлася у мові.
Та є і інші версії походження назви господарської сіткої, плетеної з міцної нитки. На почесне звання винахідників авоськи претендують чехи: нібито в 1920-і роки саме вони налагодили виробництво "ситівок" (з чеської мови sitovka), прив'язавши ручки до сітки для волосся.
Більшість радянських сіток в'язали інваліди (у навчально-виробничих комбінатах та артілях Всеросійського товариства сліпих) та ув'язнені. У виправних установах було обладнано спеціальні цехи для плетіння сіток з відходів прядильної промисловості. Для незрячого майстра норма виробітку становила близько 30-ти сіток на день, у місцях позбавлення волі – 7 або 8. Авоська промислового державного зразка була сіткою з 14 рядів по 24 ятки. Коштувала така розкіш (враховуючи, що служила вірою та правдою сумка не один десяток років) у 1950-ті 3 рублі (старими грошима), у 1980-ті – 2 рублі 55 копійок.
За часів хімізації, у період 1960-х, авоськи стали в'язати з капронових ниток, що зробило аксесуар ще компактнішим і практично невагомим. Капрон був набагато міцніший і еластичніший за бавовну. Авоська такого формату витримувала навантаження до 70 кілограмів. Проблема була лише в тому, що сумка досить боляче врізалася в руки, тому ручки народ став обертати штучною шкірою чи каучуковими трубочками. Колірна гама сіток у 1960-ті розширилася, і черги зарясніли ошатними аксесуарами.
На фото: Кароліна і Володимир Дубина (з архіву Л.В.Алексієвської). 1950-і роки.
У моєму домашньому архіві знаходиться декілька десятків листів-трикутників з фронту (1944-1945 роки), адресованих такій собі Вірі Костянтинівні Майоренко від її рідного брата Григорія.
Віра приїхала в Дніпродзержинськ на початку 1940-х років з села Широке Криничанського району станція Верхівцеве. Працювала в дитячому індпошиві. Судячи з адрес на листах, дівчина мешкала на арендованих житлових площах - вулиця Планерна школа № 19 (нині це школа № 31 на вулиці Спортивній), школа № 22, вулиця Лассаля № 13 кв. 2. По одним данним вулиця Лассаля це нинішня вулиця Галини Романової. По іншим - провулок, який знаходився за нинішнім магазином "Варус" до гаражів. Кому що відомо про цю вулицю? Є фотознімки Віри Майоренко та її друзів, датовані 40-ми - початком 50-х років. Зацікавлених прошу писати на мою електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Автор Віктор КУЛЕНКО.
На одному із чотирьох турнірів серії Grand Slam – Вімблдоні – стартувала кваліфікація. У понеділок, 20 червня, свій матч провів 34-річний вихованець Кам'янського СК "Прометей" Ілля Марченко, який у рейтингу АТР посідає 275 місце. Його суперником був представник Нідерландів Еспер де Йонг (216 місце).
У першому сеті суперники брали подачі один одного аж до 11-го гейму, коли Іллі вдалося зробити брейк. Після цього він закрив сет. А ось у другому Марченко провалився, програвши сет під нуль.
Втім, у третьому наш земляк взяв себе в руки, зробив брейк у сьомому геймі, і цього йому вистачило для загальної перемоги.
За матч Марченко здійснив чотири ейси (проти 11 у суперника), активно виграв 21 розіграш (проти 31 у суперника) і припустився 30 невимушених помилок (проти 25 у де Йонга).
Остаточний результат 5:7, 6:0, 4:6.
У півфіналі кваліфікації Ілля зіграє з представником Тайваню Джейсоном Юнгом, який у рейтингу посідає 233 місце. Цікаво, що суперники перетиналися лише раз – дев'ять років тому у Сан-Хосі, тоді переміг Марченко. Поєдинок із Юнгом намічено на 22 червня.
Джерело https://www.ua-football.com
Стильний радянський чоловік часів відлиги (60-і роки минулого сторіччя) прагнув виглядати як зірка закордонного екрану.
Еталонами стали герої французьких фільмів на той час – Жан Габен, Ліно Вентура та Жан-Поль Бельмондо. Зазвичай вигляд кіногероя завершував плоский кашкет білого кольору. На той час швейна промисловість випускала тільки кашкети–шестиклинки та лише темних тонів. Щоб бути в модному тренді молодь шила подібні кашкети у "приватників", так тоді називали кравців, які нелегально виготовляли одяг та головні убори. Але їхнє виготовлення коштувало дорого, і не всім було по кишені. На початку 60-х, у магазинах Дніпродзержинська (нині Кам`янське) з'явилися плоскі кашкети білого кольору у вузьку чорну смужку, які нагадували кашкети кіногероїв і які одразу стали користуватися величезним успіхом у молоді. Їх носили школярі, студенти, молоді робітники і навіть люди похилого віку. Вважалося, що людина одягнена у білий плащ і білий кашкет був "одягнений за модою".
На фото: 26-річний Дмитро Іванович. 25.03.1964.
Бабе́тта — зачіска з довгого волосся, при якій волосся укладається у валик ззаду і частково на маківці. Зачіска стала популярною завдяки французькій актрисі Бріжит Бардо після виходу на екрани фільму "Бабетта йде на війну". У нас вона асоціюється з дівчатами на невисокій тонкій шпильці і в плащі «болоння» - цю моду неодноразово критикували, але потім заспокоїлися та прийняли. В Радянському Союзі що тільки в ці зачіски не підкладали жінки - капронові панчохи, мочалки з рибальської волосіні, навіть банки!
Картина "Бабетта йде на війну" вийшла на екрани у 1959 році. Завдяки їй поширилася мода на жіночу зачіску "а-ля Бріжит Бардо", названу на ім'я героїні фільму "бабетта". Цю зачіску для актриси вигадав перукар Жак Дессанж, скориставшись елементами моди, що існувала серед паризької творчої богеми з Лівого берега Сени. Вона створювалася на волоссі середньої або великої довжини, які укладаються у валик на потилиці і частково на маківці. При недостатній довжині або густоті свого волосся зачіску можна створити за допомогою накладних пасм. Пишна зачіска вимагала від жінок великих зусиль і витрат часу, так що мити голову, а частенько і шию, намагалися якомога рідше, а для збереження її форми доводилося спати на спині, підкладаючи під шию вузький валик, або навіть сидячи.
Мода на зачіску в СРСР викликала протидію з боку влади, тому що з ідеологічної точки зору була зразком асоціальності, як за формою, так і за технологією виконання. Зачіска найчастіше створювалася в перукарні, не розчісувалась протягом декількох днів (до тижня), а для надання міцності та форми її обробляли саморобним лаком, що готується з меблевого лаку (каніфолі), який розбавлявся одеколоном, а потім наносився з пульверизатора. У зв'язку з такими радянськими реаліями зачіска була шкідливою з гігієнічних міркувань. У деяких випадках у волоссі заводилися воші та різні грибкові захворювання, тому за цією зачіскою у народі закріпилася назва «вшивий будиночок». На початку 1960-х років у кількох номерах журналу «Робітниця» засуджували подібні зачіски, які «такі що не в'яжуться з усією діловою обстановкою», а «дівчата зі збитим волоссям втрачають чарівність юності, виглядають значно старшими за свої роки».
Зачіска як частина радянського побуту фігурує у багатьох книгах, публіцистиці та кінематографі. Так, у повісті І. Говорухи «Майже останнє кохання», дія якої відбувається на початку 1970-х років, головна героїня вночі майже не спить, чекаючи зустрічі з коханим: «Перед зустріччю з Гошею зробила зачіску „Бабетта“ у перукарні, і ніч провела сидячи. Їй кожен локон збризкували лаком, потім начісували і знову зверху лак. Дуже хотілося бути гарною». Актриса Л. Гурченко згадувала це повальне захоплення: «На екранах із великим успіхом пройшов фільм „Бабетта йде на війну“. І всі жінки стали ходити з зачісками „а-ля Бабетта“… через великі голови з начісами всі здавались тонконогими».
На фото: жителька селища Аули Галина Пилипівна Пузенко. 1960-і роки.
В Дніпрі 19 червня відбувся турнір з ММА, в якому прийняли участь 170 спортсменів із Дніпропетровської, Донецької і Кіровоградської областей. Виручені кошти пішли на підтримку Збройних Сил України.
За підсумками змагань на рахунку вихованців тренера з Кам`янського клубу "Герць-ММА" Антона Єрмашкевича три нагороди. Два перших місця посіли Денис Рибальченко, який виступав у ваговій категорії до 40 кг серед бійців 12-13 років і Гліб Артамонов (до 84 кг, 16-17 років). Другим став Данило Савченко серед спортсменів вікової категорії старше 18 років та вагою до 65 кг.
Друга ракетка України Ілля Марченко отримав суперника у кваліфікації трав'яного мейджора на Вімблдоні.
У Вімблдоні (Великобританія) 27 червня стартує тенісний турнір Великого шолома The Championships, Wimbledon - Grand Slam із призовим фондом £16,320,000.
Вихованець Кам'янського СК "Прометей" Ілля Марченко (№ 257 ATP) у першому матчі відбіркового турніру зіграє проти 31-го сіяного Єспера де Йонга (№ 160 ATP) з Нідерландів. Тенісисти раніше не зустрічалися один з одним. Кам'янчанин в одинадцятий раз стартує на Вімблдоні і восьмий раз розпочинає турнір у кваліфікації. Лише одного разу – у 2017 році Марченко виграв усі три матчі відбіркового турніру. Для його суперника - це дебют на трав'яному мейджорі.
Джерело https://btu.org.ua
