Кам’янські бібліотекарі взяли участь у презентації - бенефісі "Бібліотеки Дніпропетровщини запрошують на побачення», яка проходила у Дніпрі 9 вересня.
Бібліотекарі із Кам’янського привезли до Дніпра історико – краєзнавчий проект «То є Кам’янське»,у якому розповідається про місто, його культурні родзинки, про кам’янчан, що збагатили світ.
Для мешканців міста було підготовлено книжкове асорті, інсталяції, вікторини,роздатковий матеріал про Кам'янське.
Кам'янчани ділилися досвідом і переймали краще у своїх колег.
Тетяна Дороніна, заступник директора по рекламі і маркетингу Кам`янської ЦБС.
До Дня свята фізкультури і спорту в приміщенні Кам`янської міської політичної організації "Самопоміч" відбувся шаховий турнір.
ФОТОАЛЬБОМ https://vk.com/album84493189_247644500
В грі "бліц" між собою в двоколовій системі змагалися 11 учасників. Особливістю турніру стала участь в ньому Кирила Іванова, який нещодавно в Болгарії на чемпіонаті світу з шашок за версією IDCD завоював чемпіонський титул. Як повідомив один із організаторів турніру Андрій Козорог, 10 вересня серед учасників турніру виступали чотири шахісти, які в різні роки були чемпіонами міста, а також майстер спорту з Дніпра Микола Муха. Микола і став переможцем цих змагань, набравши 43 очка. Друге місце посів Сергій Титов, відставший від переможця на чотири очка. В призову трійку потрапив і Святослав Москаленко. В його активі 35 очків. До речі, шахіст Москаленко програв шашисту Іванову.
МІСЦЯ, ЗАЙНЯТІ ШАХІСТАМИ
1 - Муха Микола (43)
2 - Титов Сергій (39
3 - Москаленко Святослав (35)
4 - Грицан Микола (32)
5 - Козорог Андрій (21)
6 - Давидчик Олександр (14)
7 - Іванов Кирило (13)
8 - Паркєєв Микола (10)
9 - Василенко Віктор (4)
10 - Кузмінець Олександр (3)
11 - Тасич Микола (1)
Текст Віктора КУЛЕНКА.
10 вересня на стадіоні "Перемога" відбулися перші два матчі 1/4 фіналу Кубка "Металургів" по футболу.
Обидва поєдинки тримали глядачів, гравців і тренерів в напрузі до останніх хвилин. У першому матчі між командами "Кристал" і "Рапід-Надія" останній м'яч був забитий за кілька хвилин до фінального свистка. Рахунок зрівнявся після пенальті, призначеного арбітром в ворота "Кристала" за гру рукою. Остаточний результат матчу 2:2. У серії пенальті свою команду виручив воротар, а за сумісництвом і капітан команди "Рапід-Надія" Валерій Головнєв. Рахунок в серії пенальті 3:2, і в півфінал виходить "Рапід-Надія". У другому матчі дві команди з ПАТ "Дніпровський меткомбінат" "Металург" і "Дніпровець" з'ясовували, хто гідний пройти далі. "Металург" по-чемпіонськи почав матч і повів в рахунку 2:0. "Дніпровець" не здався, і в другому таймі зусиллями Михайла Мішина відіграв два м'ячі. Гра вирівнялася, і як кажуть, пішла до забитого гола. Захисники команд не давали розвернутися лінії атаки. Вирішальний гол був забитий зі штрафного. Чудовим ударом у верхній кут м'яч послав гравець "Металурга" Євген Проненко, встановивши остаточний результат 3:2.
Тепер нас чекає дуже цікавий півфінальний матч "Металург" - "Рапід-Надія". Клас і досвід проти молодості. Матч відбудеться 17 вересня на основному полі стадіону "Перемога» ". Початок о 13:00. Чвертьфінальні зустрічі Кубка між парами "Керамет-КВПУ" - "ДніпроАзот" і ДМК - ДДТУ пройдуть 14 вересня на основному полі стадіону "Перемога". Початок ігор о 17:00 і 18:00. Організатори турніру профспілка "Металургів" і Федерація футболу міста Кам'янське готують сюрприз для команд півфіналістів і уболівальників. Не пропустіть свій шанс, приходьте і підтримайте свої улюблені команди.
5 октября в Каменском состоится открытие 38-го театрального сезона. В этот день каменчане увидят спектакль «Наталка Полтавка», главную роль в котором исполняет заслуженная артистка Украины Светлана Комарова. Актриса рассказала «Событию сегодня» http://sobitie.com.ua, каким образом победила стеснительность и почему ей так близок образ Наталки Полтавки.
– Света, многие девочки в детстве мечтают стать актрисами. А какой была твоя голубая мечта?
– Хотела быть учительницей младших классов. Потом это желание как-то само собой развеялось. Но стать актрисой? Даже мысли такой не возникало. Все дело в том, что я очень стеснительная.
– Тогда каким ветром тебя «занесло» в актерскую профессию?
– Подружка поступала в Днепропетровский национальный университет. Ну, и мне посоветовала на филологический. К сожалению, или к радости, набор был большой, а мест мало. Среди желающих – 14 медалистов. В общем, не поступила я. Сдавать документы в другие вузы уже было поздно. «Ничего, – сказала я себе, – запишусь на подготовительные курсы, и в следующем году буду поступать в наш Днепродзержинский технический университет на прикладную математику».
– Как на математику? Ты же на филолога собиралась?
– В том то и дело, что, окончив школу, я представления не имела, кем хочу стать. В общем-то, было все равно. Но так как я решила все же остаться в родном городе, то выбор был не богат – в основном точные науки. С математикой я дружила, вот и подумала, почему бы и не посвятить себя ей.
– И как же в этот план вписался театр?
– Курсы начинались только зимой. Полным-полно свободного времени. Чем заняться? В местном театре как раз объявили набор в студию. Ну, думаю, пойду, что толку дома без дела седеть. Время пролетело незаметно: пора в университет на курсы, а я понимаю, что тянет-то меня не к формулам, а на сцену.
– Опять резкий разворот. На этот раз последний?
– Да, театр стал моей жизнью. Но поначалу было не просто. На втором курсе даже хотела все бросить. Сомневалась: мое ли? Мешала стеснительность. Еще в школе любой экзамен для меня был пытке подобен. А сцена – это же тоже экзамен – перед зрителями, перед коллегами, которые, если плюсик поставили – хорошо. А могут и не поставить – это вечный экзамен.
– И как ты с этим справилась?
– Потихоньку. На одном из курсов в театральном колледже меня назначили старостой группы. Я понимала, что отвечаю за людей. Это прибавляло сил. Ходила за всех и каждого, что называется, «билась» за группу. Главное – начать, а потом «включается» азарт. И на сцене так же. Неважно, играю я роль или пою – мне просто нравится то, что я делаю, и я обо всем забываю.
– Значит, все переживания в прошлом?
– Вовсе нет. 18 лет на сцене, но все равно перед каждой премьерой немного волнуюсь. И только когда понимаю, что зритель словил меня, я на одной с ним волне, – тогда отпускаю тормоза и работаю.
– Ты успела сыграть много ролей – от комедийных до трагических. Есть любимая?
– Каждая роль по-своему дорога. Дают роль – беру, работаю и радуюсь. И будущие свои роли я уже люблю. Хотя все это дается очень не просто. Вспоминаю, как мы репетировали спектакль «Мой бедный Марат». Был период, когда я не понимала, как играть – тупик. Опустить руки, отказаться от роли нельзя. Что делать? Я шла, но как дойти – не знала. И, вроде, путь есть, и режиссер подсказывает, а вот что-то не получается. Главное было не сдаваться, продолжать идти! И я продолжала… и спектакль получился, и зритель потом благодарил… Значит, удалось достичь чего-то…
– У тебя две награды: победа на VII Международном фестивале молодежной песни, (г. Кельце) и на Международном театральном фестивале «Классика сегодня» в номинации «Лучшая женская роль второго плана» (роль Дорины в спектакле «Тартюф» Ж. Б. Мольера). Что чувствовала, когда на церемониях награждения было объявлено твое имя?
– Радость. Значит Господь дает силы, значит, твой труд не напрасен.
– Сейчас ты на гребне успеха. Тебя высоко отметили и как певицу, и как актрису. Тебя любят коллеги, ведь не случайно же ты победила на внутритеатральном голосовании «Признание коллег». Может, планка достигнута и пора перевести дух?
– Это далеко не все, на что я способна. Каждую свою роль я продолжаю дорабатывать, совершенствовать… Это я раньше думала, что талант – самое важное. По факту, если талантлив, но ленив, мало что получится. Я никогда не считала, что у меня есть талант, меня не брали в театр с распростертыми объятьями – нет, все было через пот, труд, слезы …
Актерство – не профессия. Это часть тебя. Сложно переключиться. Я готовлю ужин, а думаю о спектакле, прорабатываю, что-то ищу… С ребенком учу уроки, а думаю о роли … Если не нужно идти на репетицию, я целый день маюсь. Я не могу без этого. Репетиции, спектакли, концерты… Для семьи времени остается очень мало.
– А что супруг?
– Как говорила моя бабушка: «Бачили очі, що купували – їжте». Пока мы встречались, у него было достаточно времени, чтобы понять, что это все не просто.
– Твое жизненное правило?
– Нельзя в театре расстраиваться и плакать, когда ругают – надо улыбаться и идти вперед – иначе ничего не получится.
– В «Наталке Полтавке» у тебя главная роль. Какие чувства она в тебе пробуждает?
Украинскую атмосферу я чувствую. Моя мама родилась на Ровенщине и каждое лето я ездила к родным в село. Бабушка пела и поэтому я очень люблю украинские песни. Хорошо знаю, как люди умеют работать, отдыхать, гулять свадьбы – дух украинский мне очень близок.
Беседовала Алена Карапыш
З 7 по 8 вересня у Будапешті (Угорщина) під егідою Паралімпійського комітету (IPC) пройшов чемпіонат світу серед спортсменів-інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, з вадами зору та з вадами слуху, де було розіграно 70 комплектів нагород. Всього змаганнях взяли участь більше 1200 спортсменів з 55 країн світу. Кам’янське на цьому міжнародному форумі представляв працівник ПАТ «Дніпровський меткомбінат» майстер спорту Дмитро Сорока.
Змагаючись на двох руках у ваговій категорії до 90 кг кам’янчанин зумів вибороти дві медалі. Нажаль травма лівої руки, яку Дмитро отримав у травні на чемпіонаті Європи, дала взнаки і на цих змаганнях. Але все ж таки наш атлет зміг добратися до призової трійки, обійшовши 12 рестлерів і посівши третє місце.
Кращим виявився виступ спортсмена з України в змаганнях на праву руку. Продемонструвавши гарну підготовку та реакцію вихованець Едуарда Аноткіна зумів вибороти «срібло», поступившись лише у фіналі чемпіонату світу. Також Д.Сорока став бронзовим призером у командному заліку.
– Хотів би подякувати всім, хто допоміг мені потрапити на чемпіонаті світу. Важливо, коли є розуміння у керівництва комбінату – генерального директора ДМК Олександра Подкоторитова, начальника ЦРМО РСЦ Вадима Генкіна та його заступника Руслана Менцеля. Важливу роль у моїх завойованих нагородах відіграла підтримка голови профкому ППО «Металургів» Олега Нагорного та його заступника Віталія Ровкова.
В цьому році, змагаючись з найсильнішими армрестлерами на чемпіонатах Європи та світу, майстер спорту України Дмитро Сорока продемонстрував справжню жагу до перемоги. У Кам’янське атлет привіз дві срібні медалі та дві бронзові нагороди.
Джерело http://sports.dp.ua
9 сентября на волейбольной площадке ЛОК «Химик» состоялся открытый Кубок СК «Проминь» по пляжному волейболу на призы ПАО «ДнепрАзот» ко Дню физической культуры и спорта Украины.
Соревнования проводятся традиционно каждый год, на которые приезжают давние друзья соперники. В этом розыгрыше приняли участие три команды ветеранов спорта трех предприятий: «ДнепрАзота», «ДХЗ», «ДМК», а также сборная женская команда «Лагуна». Обладателями Кубка стали волейболисты ПАО «ДнепрАзот». Все команды участники и лучшие игроки Кубка были награждены ценными призами и грамотами от руководства и профсоюзного комитета ПАО «ДнепрАзот». Председатель комиссии молодежи и спорта профсоюза «Металлургов» ПАО «Днепровский меткомбинат» Эдуард Коряк наградил ценными подарками и грамотами от профсоюза «Металлургов» директора СК «Проминь» Елену Саламатину и сотрудников этого клуба Раису Рыжих, Татьяну Мишину за весомый вклад в развитие физкультуры и спорта, многолетнее сотрудничество и ко Дню физической культуры и спорта Украины.
«Всех с Днем физкультурника! Все мы с радостью приезжаем на самую лучшую песочную волейбольную площадку на берегу Днепра. Это хороший повод еще раз встретиться с именитыми спортсменами друзьями-соперниками. Здесь необычная атмосфера позитива, от сюда не хочется уезжать. Пляжный сезон закрыт до новых встреч уже в 2018 году!»- сказал Эдуард Коряк.
Источник http://kstati.dp.ua
Поет і громадський діяч з Кам'янського, радник міського голови з питань культури Сергій Злючий побував в Києві, де взяв участь в телепроекті відомого українського письменника Романа Кухарука "Тримай живе слово".
Телепередачу можна подивитися тут https://youtu.be/szD6_18U3R0
