Взгляните на фотографию. Узнаете? Это кинотеатр «Слава». Справа от него была аптека, а слева – ювелирная мастерская и скупка золота. После войны там много лет трудился ювелир Владимир Никитенко. А напротив, через дорогу, был так называемый Старый гастроном. Здание уцелело. В нем до сих пор обретаются то магазинчики, то питейные заведения. Этот уголок города изменился радикально. И ничто уже не напоминает о кинотеатре, кассу которого, бывало, штурмовали горожане, мечтавшие попасть на трофейный фильм, пишет http://nashreporter.com
От «Ампира» до «Славы»
Этот кинотеатр возле Базарного спуска был открыт в 1914 г, во время Первой мировой войны. И назывался он звучным словом «Ампир». После революции кинотеатр переименовали. Назвали просто и по-революционному – «Смычка». В эпоху немого кино демонстрацию фильма сопровождала игра тапера. Обычно на фортепиано. В «Смычке» во времена НЭПа работал дуэт – пианист Бойдер и Дионисий Усенко-Андрющенко, игравший на баяне и кларнете.
В 1934 году в «Смычке» с большим успехом демонстрировался легендарный советский блокбастер – «Чапаев». Газета «Заря» от 30 декабря 1934 г писала, что в первые три дня картину посмотрело 18000 человек, а количество ежедневных сеансов было увеличено с 6 до 8.
После второй мировой «Смычку» переименовали в «Славу». В 1949 году помещение полностью реконструировали, а в 1957 году здесь начали демонстрировать широкоэкранные фильмы.
Стратегическое место
Место кинотеатра возле самого Базарного спуска было очень удачным. Старожилы помнят, что этот крутой спуск вел к старой проходной ДГЗ. Первый номер трамвая заканчивал свой маршрут непосредственно возле нее.
Пройдя по широкому проспекту Ленина (сегодня — Свободы), трамвай нырял в крутой Базарный спуск, словно в узкий мрачный тоннель. По этой улице ходили на смену и обратно работники завода. И, выбравшись на ровное место, почти сразу видели афиши «Смычки»/«Славы» с программой на неделю. Здесь вывешивались расписания и других кинозалов города: «Родины», «Прометея», «Авроры», дворцов культуры и клубов. Афиши писали/рисовали на грунтованных холстах масляными красками, чтобы не размыли дожди и вьюги. Во всех кинотеатрах были свои художники, поэтому и афиши на один фильм были всюду разные.
Воспоминания Анатолия Сухого о кинотеатре "Слава" http://disk-sport.com/index.php/istoriya/3543-kino-kokhannya-i-podushechki-spogadi-pro-dniprodzerzhinskij-kinoteatr-slava
А еще возле «Славы» на столбе был установлен динамик. В народе его называл то колоколом, то «брехунцом». И благовестил он на всю округу почти круглосуточно новостями, концертами классической и народной музыки, и, конечно, хитами типа «Ландыши» и пр.
Что показывали
С 1949 года в СССР начали показывать так называемые трофейные фильмы. Они пользовались бешеной популярностью. Первая черно-белая версия нестареющего и сегодня «Тарзана» захватывала умы и души. В нашем доме был поклонник человека-обезьяны. Молодой парень, дико завывая, лазил по пожарной лестнице и перебирался с крыши на балкон своей квартиры на четвертом этаже. Сколько таких жертв кинематографа попадало в травматологию…
Откровением для советского зрителя стали индийские фильмы. Мелодии из «Бродяги» с Раджем Капуром напевала вся страна. А «Большой вальс», «Сто мужчин и одна девушка», «Звуки музыки»!
На сеансы было не протолкнуться. Некоторых выручали контрамарки. Что такое контрамарка? Это такой пропуск, который покупали дополнительно к билетам. Дело в том, что в 40-50-е годы перед фильмами обязательно крутили длинные «киножурналы». Это были разные хроники: об очередной битве за урожай, покорении целины, сатирические «Фитили» и т.п. Долго, нудно и тяжко для любителей курения. Они, чаще всего, и покупали контрамарки. По контрамаркам курильщики выходили во время «журнала» и возвращались обратно к началу фильма. Частенько они проводили с собой приятелей, которым не досталось билета. Такие «зайцы» устраивались на полу между рядами. Их вылавливали бдительные дежурные, проверявшие с фонариком зрительный зал во время сеанса. В 70-80-е годы «журналы» сократили до 10-15 минут. Надобность в контрамарках пропала.
А еще дежурные следили, чтобы зрители в зале не грызли семечки. Воздушная кукуруза (сегодня ее называют попкорн) в СССР популярности не имела. Зато семечки лущили вовсю, а шелуху бросали под ноги. Горе было тем, кто осмеливался «лускать» семечки в зале «Славы». Вместе с нарушителем выгоняли весь ряд.
Автор этих строк успел посмотреть в «Славе» сказку А. Роу «Финист — ясный сокол» и японские мультфильмы: «Джек в стране чудес», «Русалочка» и «Брат-сирота». А вы помните эти ленты?
Закат «Славы»
Перед олимпийским 1980 годом в нашем городе велось большое строительство. Днепродзержинск менялся на глазах. Рос жилмассив на левом берегу. Росло и количество автобусов, стартовавших туда с площади Ленина. Центральная площадь была постоянно в вонючем дыму, испускаемом желтыми «Икарусами» с прицепами-гармошками. Городу требовалась новая транспортная развязка. А металлургическому комбинату – новый инженерный корпус и поликлиника. В конце 1970-х началась масштабная реконструкция территории, прилегавшей к проходной завода. Снесли Базарный спуск и кинотеатр «Слава». Переместили центральную проходную. Провели огромные земляные работы. Сегодня на месте старого кинотеатра стоит поликлиника ДМК. Проезжая на трамваях № 1, 2 или 3 по кольцу на площади ДМК вы еще можете разглядеть старое трамвайное кольцо – оно внизу на территории завода. Заодно и прикиньте крутизну Базарного спуска…
Автор: Галина Денисова
Дорогі металурги та жителі міста! Прийміть сердечні вітання з нагоди 74-річчя визволення нашого міста від німецько-фашистських загарбників!
25 жовтня – день, який назавжди вписаний в історію Кам’янського. Для кожного з нас – це свято зі сльозами на очах, тому що ми згадуємо загиблих. В цей день ми віддаємо данину пам'яті тим, хто відстоював нашу свободу, хто проливав свою кров у боях заради визволення рідної землі. Низький уклін ветеранам Великої Вітчизняної війни! Ми у вічному боргу перед вами за нашу свободу, за право на вільне життя і щастя під мирним небом.
Але цей день – ще й свято світлих посмішок, тому що ми вшановуємо переможців, які завоювали для нас право жити і працювати під мирним небом.
З покоління в покоління ми будемо передавати історію тих військових років, наповнену героїзмом і мужністю людей, які зуміли захистити Батьківщину від фашизму і відновити її після розрухи.
В ці святкові дні від щирого серця бажаю всім миру і добра, здоров'я і благополуччя. Нехай завжди ясним буде над нами мирне небо. Нехай ростуть і радіють наші діти, внуки і правнуки. Нехай процвітає Кам’янське і Україна!
Голова профспілки ППО «Металургів» Олег Нагорний
24 жовтня у територіальному центрі обслуговування пенсіонерів відбулася патріотична година до 74 - річчя визволення міста Кам'янське від фашистських загарбників «Збережемо пам’ять про подвиг».
В історії українського народу події Другої світової війни посідають особливе місце. За своєю глибиною, трагізмом і героїкою вони помітно вивищилися над іншими і набули епохального значення. Певною мірою обумовлено це й тим, що донині живі учасники війни, носії історичної пам’яті про неї – ті, хто воював зі зброєю в руках, навчався, працював, відбудовував країну. Пам’ять про війну є духовно-історичним надбанням нашого народу, що витворює підвалини його самодостатності й самобутності, і водночас, – органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік, підносить до рівня інших народів, які активно творили історію.
Звільнення міста Кам’янське було частиною великого літнього наступу Червоної армії в 1943 році. У вересні першими на територію нашої області вступили війська Степного і Південно-Західного фронтів. Тепер уже радянські війська форсували складну природну перепону - Дніпро. Гітлерівці перетворили оборонні споруди на правому березі Дніпра в так званий "Східний вал європейської міцності". Берегові лінії ріки були обладнані дотами, дзотами, артилерійськими позиціями, окопами в декілька рядів, дротовими загородженнями і протитанковими ровами. Уздовж оборонного рубежу проходила шосейна дорога, що зв'язувала всі укріплення і дозволяла маневрувати силами.
На Дніпропетровському напрямку наступ вели війська Південно-Західного (із 20 жовтня 1943 р. 3-го Українського) фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського і Степового (із 20 жовтня 1943 р. 2-го Українського) фронту під командуванням генерала армії І. С. Конєва. Опір ворога був врешті-решт зламано. Війська 3-го Українського фронту 25 жовтня звільнили Кам’янське. У боях за Кам’янське також треба відзначити війська генерал-майора В. В. Глаголєва, генерал-майора І. С. Кособуцького, генерал-майора авіації В. О. Судця, уродженця Дніпропетровська, артилеристів генерал-лейтенанта М. І. Недєліна і генерал-майора М. С. Алексєєнка. Багато воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу – розповідала завідувач абонементом Центральної міської бібліотеки ім.. Т.Г. Шевченка Юлія Задорожня відвідувачам територіального центру обслуговування пенсіонерів на патріотичній годині «Збережемо пам’ять про подвиг».
Також для ветеранів війни та дітей війни лунали вірші та пісні воєнних років.
Тетяна Дорoніна, заступник директора по рекламі і маркетингу Кам`янської ЦБС.
Новый клуб для тех, кто любит выращивать цветы, организовали библиотекарь абонемента Алла Биленко и биолог Андрей Энбулатов.
На первое занятие собрались девять цветоводов. Создать райский уголок без цветов невозможно. Они радуют глаз, создают атмосферу радости и благополучия. Даже небольшая клумба преображает скучный газон, а если это целый сад, то хорошее настроение на весь сезон обеспечено. Именно для любителей прекрасного и открыли клуб цветоводов.
На первой встрече было много вопросов от участников: как вырастить розы, как сохранить розы, клематисы, гибискусы. Это целый мир для цветоводов, кто-то просто живет этим.
Формы работы клуба: консультации, обмен посадочным материалом, конкурсы, видеоэкскурсии на лучшие приусадебные участки, мастер-классы, выставки продукции, дни информации, круглые столы, беседы, обзоры/
Источник http://sobitie.com.ua
Тамара. Верхнє фото. 06.12.1948 г.
Пляж на Кривці. В верхному ряду Тамара і Льоня. Петя, Віра, Яник, Віра, "Фауст". 02.08.1946.
Тамара в міському парку відпочинку. 01.06.1947.
Школярі. Вересень 1954 року.
На пляжі заховалися від дощу під перевернутий човен "Фауст", Тамара, Яник, Віра, Льоня, Віра і Петя. 04.08.1946.
Віктор КУЛЕНКО.