У нашому магазині працює Віра Бутиліна. Чоловік її Георгій Бутилін - майстер годинникової майстерні артілі "Червоний гвоздильник" - безперервно пиячить, майже щодня влаштовує дома скандали, б'є дружину, яка часто з двома маленькими дітьми вимушена ховатися від цього хулігана. Він з ножем в руках кидається на дружину, загрожуючи їй і тим, хто захищає її.
Мешканці вулиці Котовського (сім'я проживає по цій вулиці, в будинку № 22, кв. 1) знають, що цей п'яниця вже тривалий час знущається з дружини і дітей. 7 січня з ножем в руках біля трамвайної зупинки на Транспортній площі він знову ганявся за дружиною, але їй вдалося втекти. Часто Бутилін заходить у магазин і тут влаштовує дебоші.
Якось я подзвонив по телефону в артіль "Червоний гвоздильник", вимагаючи, щоб правління її втрутилося в життя годинникового майстра. Однак там не звернули на це уваги. Керівники артілі знають, що Бутилін працює коли хоче і як хоче, ніхто його роботу не контролює.
Бутиліну 25 років. Одружився він всього п'ять років тому. Просто дивно, звідки у цієї молодої людини стільки гнилого, огидного в поведінці. Очевидно, батьки його не дуже піклувалися про те, кого вирощують. До речі, і зараз батько Бутиліна замість того, щоб стати на захист невістки і онуків, потурає синові-п'ниці. Під час дебошів, які той влаштовує в батьківській квартирі, Василь Бутилін, замість того, щоб зупинити хулігана, заявляє:
- Виводь її на вулицю і там бий, у моїй квартирі цього не роби.
Цього далі терпіти не можна. Ми вимагаємо приборкати хулігана Бутиліна, стати на захист його дружини і дітей!
І.Скороходов, завідуючий магазином № 9 міськпромторгу.
"Дзержинець" 30.01.1956.
У нашому магазині працює Віра Бутиліна. Чоловік її Георгій Бутилін - майстер годинникової майстерні артілі "Червоний гвоздильник" - безперервно пиячить, майже щодня влаштовує дома скандали, б'є дружину, яка часто з двома маленькими дітьми вимушена ховатися від цього хулігана. Він з ножем в руках кидається на дружину, загрожуючи їй і тим, хто захищає її.
Мешканці вулиці Котовського (сім'я проживає по цій вулиці, в будинку № 22, кв. 1) знають, що цей п'яниця вже тривалий час знущається з дружини і дітей. 7 січня з ножем в руках біля трамвайної зупинки на Транспортній площі він знову ганявся за дружиною, але їй вдалося втекти. Часто Бутилін заходить у магазин і тут влаштовує дебоші.
Якось я подзвонив по телефону в артіль "Червоний гвоздильник", вимагаючи, щоб правління її втрутилося в життя годинникового майстра. Однак там не звернули на це уваги. Керівники артілі знають, що Бутилін працює коли хоче і як хоче, ніхто його роботу не контролює.
Бутиліну 25 років. Одружився він всього п'ять років тому. Просто дивно, звідки у цієї молодої людини стільки гнилого, огидного в поведінці. Очевидно, батьки його не дуже піклувалися про те, кого вирощують. До речі, і зараз батько Бутиліна замість того, щоб стати на захист невістки і онуків, потурає синові-п'ниці. Під час дебошів, які той влаштовує в батьківській квартирі, Василь Бутилін, замість того, щоб зупинити хулігана, заявляє:
- Виводь її на вулицю і там бий, у моїй квартирі цього не роби.
Цього далі терпіти не можна. Ми вимагаємо приборкати хулігана Бутиліна, стати на захист його дружини і дітей!
І.Скороходов, завідуючий магазином № 9 міськпромторгу.
"Дзержинець" 30.01.1956.
В спортзале Днепропетровского института повышения квалификации учителей прошел юбилейный ХХ открытый чемпионат области по зимнему спортивному туризму, в котором свои навыки показывали 150 спортсменов из 17 команд. Соревнования проводились в двух основных категориях: "Горные препятствия" и "Спасательно-технические приемы". В обеих категориях по результатам четвертого класса лучшей стала днепродзержинская команда "Днепр". Она же была первой и в общекомандном зачете. Все члены команды "Днепр" - кандидаты в мастера спорта, чемпионы (2013 г.) и многократные призеры чемпионатов Украины по спортивному горному туризму. Являются участниками спортивных походов по Кавказу, Хибинам, Уралу, Крыму, Карпатам, Фанским горам. Ребята самоорганизовались в 2008 году и занимаются в своё удовольствие.
СОСТАВ КОМАНДЫ "ДНЕПР"
Скороходова Юлия (капитан)
Скороходов Валерий
Скороходов Евгений
Малый Александр
В.Куленко
Живу я на робітничому селищі азотно-тукового заводу. Приходять до мене приятелі і кажуть:
- Поїдемо у центр міста, сфотографуємось.
Так і зробили. Тільки зійшли з трамваю, коли ось фотографія біля міського ринку. Читаємо вивіску: "Фотографія № 6 артілі "Фототруд". Подивились на фотовітрину і вирішили, що тут фотографи працюють якісно. Сфотографувались. Мій приятель пізніше каже:
- Сфотографуємось ще раз на всякий випадок. Якщо у першого погана якість роботи, то у другого фотографа буде кращою. Пішли ми фотографуватись у філію фотографії № 6.
Через чотири дні перше замовлення було готове. Фотокартки вийшли у першого фотографа неякісними, але я був змушений їх взяти бо приятель виїздив з міста. В цей же день навідався до другого фотографа тов. Сігіченка, в надії, що, можливо, тут працюють краще.
- Не готові, - пояснив тов.Сігіченко. - Приходьте після першого грудня...
Прийшов я 3 грудня - не готові. Навідався через п'ять днів - готові, але не впізнав ні себе. ні приятелів.
- Відмовляюся від таких карток, - заявив я.
15 грудня мене перефотографували, і сказали, щоб приїхав через п'ять днів. Так і зробив.
- Не готові, приїжджайте через 2-3 дні.
Коротше кажучи, нарешті одержав фотокартку у філії фотографії № 6 артілі "Фототруд", але дуже неякісні. Фотографи-бракороби добре почувають себе в цій артілі.
М.Байда, робітник.
"Дзержинець" 30.01.1951.