В мае нынешнего года в Киеве, в Национальном музее Тараса Шевченко, с большим успехом проходила художественная выставка «Шевченко и Гойя: родственные души», созданная в рамках украинско-испанского проекта Национального музея Шевченко при поддержке Посольства Королевства Испания в Украине и Департамента культуры провинции Арагон. Как сообщила директор Музея истории Каменского, кандидат исторических наук Наталия Буланова, ей удалось достичь договоренности с организаторами выставки о ее экспонировании в нашем городе. Благодаря этому горожане смогут увидеть копии графических произведений Тараса Шевченко из собрания Национального музея и копии офортов с оригинальных досок Франсиско де Гойи, хранящихся в коллекции музея художника в г. Сарагоса (Испания).
Международный художественный проект освещает морально-этические проблемы человечества вне времени и пространства. Именно их показывали в своих произведениях в конце XVIII века Франсиско де Гойя в Испании, а в середине XIX века – Тарас Шевченко в Украине. Связующим звеном между прошлым и настоящим служат концептуальные работы современного испанского скульптора Карлоса Гарсии Лаоса – Материнство, Лицемерие, Сущность, Одиночество, Гуманизм, Душа, Искусство.
«Сочетание в одном проекте произведений гениальных художников разных эпох и стран обращает зрителей к вечным этическим проблемам, которые беспокоят мир и сегодня», – сказала Наталия Буланова. Она также добавила, что выдающийся испанский скульптор выразил готовность посетить наш город, и принять личное участие в презентации выставки, которая откроется в Музее истории Каменского в августе.
Источник http://sobitie.com.ua
Завершився Кубок Кам`янського з класичних шахів. За результатами турніру визначились по 8 фіналістів в двох категоріях: "дорослі" та "діти".
Подальша доля трофея визначиться по олімпійській системі. Фіналісти зіграють по дві класичні партії. Якщо переможець не визначиться, то будуть зіграні ще дві партії з контролем 15 хвили кожному гравцеві. Якщо і після цього не буде виявлено сильнішого, то шахісти зіграють партію під назвою "армагеддон" (6 хвили для ходів білими фігурами і 5 хвилин чорними. В нічийному випадку перемога в матчі віддається шахісту, який грав чорними фігурами).
1/4 фіналу
ДОРОСЛІ
Євсевич Вадим - Яременко Роман
Полташевський Валерій - Скобельський Руслан
Волков Антон - Паркєєв Микола
Шевелєв Юрій - Даннік Віктор
ДІТИ
Стрельник Олександр - Васильєв Владислав
Безугла Єлизавета - Мохорєв Станіслав
Юрченко Максим - Ткаченко Ілля
Зубчик Олександр - Ткаченко Микита
В Кубке Днепропетровщины по шашкам-64 , который прошел на минувшей неделе в Днепре, участвовало 16 шашистов из 6 регионов области.
Мужчины и женщины играли в общем турнире по швейцарской системе 7 туров с раздельным подведением итогов. Борьба получилось острой, ни один из призёров не избежал поражения.
В начале турнира лидерство захватили Игорь Губарев из Каменского и Виктор Пилипенко из Днепра. Но после третьего тура они начали терять очки и в итоговой таблице оказались далеко от победителей. А вот мастер спорта из Каменского Иванов Кирилл напротив, начал турнир ни шатко ни валко. Сыграв две ничьи и проиграв одну партию в трёх стартовых играх, он, казалось бы, ни на что не претендует уже. Однако затем четыре подряд победы вывели его не только в лидеры, но и в вовсе победители турнира. Он набрал 10 очков и по лучшему коэффициенту занял первое место. Столько же очков набрал Александр Шнейдер из Каменского.
По 9 очков набрали четыре участника. Третье место присуждено Дарье Короткой. Далее расположились Олег Патлань, Блоха Андрей и Виктор Пилипенко.
Женщин участвовало всего три. Ирина Пудикова из Днепра, набрав четыре очка, заняла общее четырнадцатое место и соответственно второе среди женщин. За ней сразу же расположилась Анастасия Губарева.
В качестве эксперимента подводился командный зачёт среди городов и районов. Его система была аналогичной той, которая применяется в кубке Украины. В командный зачёт шли результаты двух мужчин и одной женщины. Первое место у Каменского, только этот город был представлен в полном составе. Второе место у Днепра, а третье у Кривого Рога.
Источник http://shashki-dnepr.org.ua
В центральній Кам'янській бібліотеці ім. Т.Шевченка відбулася церемонія нагородження переможців та призерів VI обласного літературного конкурсу "VivArt".
Конкурс проводиться раз на два роки і являється спільним творчим проектом центральної бібліотечної системи та літературно-мистецького клубу "VivArt", яким керує член Національної спілки письменників України Марія Дружко.
Дипломи та цінні подарунки молодим літераторам вручали почесні гості: голова Дніпропетровської обласної організації письменників Володимир Луценко, міський голова Андрій Бєлоусов, секретар міськради Олександр Залевський і депутат Олександр Донець.
На конкурс надійшло більше сотні робіт від учасників, віком від 14 до 35 років, не тільки із Кам'янського та населених пунктів Дніпропетровщини, а й від письменників із Києва та Чернівців.
Кращі роботи визначалися в номінаціях "Проза" і "Поезія" в молодшій і старшій групах. Під час святкової церемонії також було презентовано альманах "VivArt" з кращими текстами конкурсу.
ПРИЗЕРИ КОНКУРСУ
У номінації "Перші кроки" диплом отримав Явтушенко Микита.
Номінація "Проза"
Молодша група
1 - немає переможця
2 - Куракіна Анастасія
3 - Степанов Юрій
Заоохочувальними грамотами нагороджені: Підгородецький Олександр, Лазарець Павло, Артелюк Анастасія, Цар Вадим. Дипломом фіналіста нагороджений Манаєнко Богдан.
Старша група
1 - Логунова Ольга
2 - Кравченко Катерина
3 - Калиновська Олександра, Лісовська Яніна
Найбільша номінація, до якої надійшли роботи - це "Поезія".
Молодша група
1 - Слободяник Марія
2 - Опара Марина
3 - Шаповалов Ілля, Петровська Анастасія
Заоохочувальними грамотами нагороджені: Чупракова Олександра, Маслова Єлизавета
Старша група
1 - Щусь Олександр
2 - Андрішко Олег
3 - Маганова Олександра, Теплякова Анастасія
Звання фіналіста отримали: Ляшенко Олена, Криворук Юлія.
Заоохочувальними грамотами нагороджені: Луг Сергій, Рябовол Світлана, Іванова Кіра, Капхайко Юлія, Стембулатов Андрій.
У прес-клубі ДОО НСЖУ відбулася прес-конференція «Рік Постанови №365: у Дніпрі розказали про практику відстоювання прав переселенців».
Рівно рік тому Уряд затвердив постанову № 365, якою передбачив механізм здійснення контролю за соціальними і пенсійними виплатами переселенцям. Прийняття цієї Постанови викликало цілу низку негативних наслідків для громадян, які були вимушені покинути свої домівки через конфлікт на Сході України.
У серпні 2016 року БФ «Право на захист» подав позов до суду проти Кабінету Міністрів України із вимогою скасувати Постанову № 365, проте, незважаючи на соціальну значущість питання, судовий процес затягується. Чергове судове засідання, на якому тільки почнеться розгляд справи по суті, відбудеться 13 червня о 17:40 (за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-А, зал судового засідання № 133).
Невідповідність Постанови КМУ №365 Конституції України та чинному законодавству спонукала громадян подавати позови проти територіальних управлінь праці та соціального захисту населення і управлінь Пенсійного фонду України. Станом на середину травня 2017 року вже існує понад 60 судових рішень на користь внутрішньо переміщених осіб проти дискримінаційних положень Постанови КМУ №365.
Мамо Мулусеу, Голова саб-офісу Агентства ООН у справах біженців у Дніпрі розповів: «Ми співпрацюємо з БФ «Право на захист» з 2014 року з усіх питань, які стосуються внутрішньо переміщених осіб. Ми вважаємо, що держава, відповідно до Конституції, повинна гарантувати права громадян на отримання і призначення пенсій незалежно від того, де проживає особа. Ми вважаємо, що пенсія - це не привілей, це право. Підтримуємо ініціативу фонду «Право на захист» щодо позову до суду проти Кабінету Міністрів України з вимогою скасувати постанову №365. Невдовзі починається розгляд справи по суті і сподіваємося на позитивний його результат. Вважаємо, що постанова Кабінету Міністрів №365 порушує Конституцію і Закони України, а також міжнародні стандарти прав людини. Робота, яку проводить фонд «Право на захист», - дуже необхідна справа. Уряд повинен розробити і затвердити чіткі прозорі механізми соціального пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб і населення, яке постраждало внаслідок війни, яка почалася у 2014 році.
«Протягом останнього року переселенці постійно звертаються до нас із проблемою невиплат різного роду соціальної допомоги і пенсій, - зазначила Марія Алєксєєнко, керівник проекту «Адвокація та правова допомога ВПО». – Так, за останні п’ять місяців із цього питання до БФ «Право на захист» надійшло майже 10 тисяч звернень. Половина з них –від пенсіонерів, людей похилого віку, які не отримували зароблені пенсії від кількох місяців до півтора року».
Правозахисники наголошують: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» повинна бути визнана незаконною і не чинною, а Уряд, у свою чергу, повинен розробити і затвердити чіткі та прозорі механізми соціального і пенсійного забезпечення ВПО та населення, яке постраждало внаслідок конфлікту, забезпечивши водночас рівність усіх громадян України перед законом.
«На жаль, через те, що проблема не вирішується на державному рівні, допомогти людям можливо лише шляхом представлення їхніх інтересів у суді, - підкреслила Мирослава Сущенко, керівник Дніпровського офісу БФ «Право на захист». – З початку року за юридичною допомогою у Дніпровський офіс БФ «Право на захист» звернулося 24 переселенця, чиї пенсійні виплати були припинені на підставі Постанови КМУ №365. Зауважу, що наразі справи 4 ВПО про компенсацію пенсійних виплат вже розглянуті судом позитивно».
Правозахисники акцентують: саме невідповідність Постанови КМУ №365 Конституції України та чинному законодавству спонукала громадян подавати позови проти територіальних управлінь праці та соціального захисту населення і управлінь Пенсійного фонду України.
Адвокат Дніпровського офісу БФ «Право на захист Вячеслав Стасюк відзначив, що за таких обставин все більше переселенців звертаються по допомогу. Так, за період січень-травень цього року юристами Дніпровського офісу БФ «Право на захист» надано допомогу 854 ВПО шляхом надання консультацій (718 випадків) та підготовки документів для звернення до місцевих органів влади ( 136 випадків). Крім того, юристи надали допомогу ВПО, ініціювавши 112 судових справ.
За словами Вячеслава Стасюка, на сьогоднішній день хоч і тривалим, але поки одним із найбільш перспективних способів захистити себе, залишаються суди, тому так важливо, щоб ВПО оскаржили неправомірні дії і рішення органів державної влади.
Учасники заходу розповіли, що Агентство ООН у справах біженців продовжує допомагати внутрішньо переміщеним особам, зокрема, у Дніпрі функціонує гаряча лінія, куди ВПО можуть звертатися з усіх проблемних питань, пов’язаних із вимушеним переміщенням. Крім того, оскільки потреба ВПО у юридичній допомозі залишається стабільно високою, другий рік поспіль на базі проекту «Адвокація та правова допомога внутрішньо переміщеним особам», який за підтримки Агентства реалізує БФ «Право на захист», успішно працює власна юридична служба, яка охоплює 5 східних областей і значно розширює доступ переселенців до якісних безоплатних юридичних послуг.
«У середині липня 2014 року я переїхала до Дніпра у зв'язку з початком АТО на Луганщині, - розповідає переселенка Наталя Білобровська. - Я спочатку знімала квартиру, а потім з листопада я зареєструвалась у квартирі, де мешкали мої рідні. Ця квартира була куплена у 10 році рідними на моє ім’я. Я там мешкала та була зареєстрована як тимчасово переміщена особа. Коли з 2016 року почала підвищуватись ціна на комунальні послуги, моя пенсія була майже 1,5 тис. грн, а сплачували лише за опалення потрібно було 1450 грн. Я звернулась до відділення соціального захисту за субсидією. Спочатку звернулась 1 липня. Комісія відмовила і запропонувала виписатися з квартири, що залишилась в Луганську, і прописатись у Дніпрі. Я написала листа до міністерства. Але розпочалося ходіння по колу аж до 1 жовтня. Коли я подала другу заяву на субсидію, мені також відмовили, бо я не мала договору на оренду приміщення. Це абсурд, адже я не можу сама з собою заключити договір оренди. Я звернулась до фонду «Право на захист», де юристи мені почали надавати правові консультації. Після засідання суду, було створено нову комісію та призначено мені з 1 жовтня субсидію».
Переселенці можуть отримати безоплатну юридичну допомогу з таких питань: реєстрація ВПО, адресна допомога ВПО, соціальні/пенсійні виплати, одержання документів, що посвідчують особу, одержання інших видів документів, в тому числі актів громадянського стану, свобода пересування, працевлаштування/економічна активність, доступ до житла/землі/власності, громадянські права та свободи, доступ до послуг (освіта, медицина тощо), кримінальне право та адміністративні правопорушення, гендерно-обумовлене насильство.
Адреса офісу у м. Дніпро: вул. Полігонна, 10-Б, офіс 40, тел.: (098) 597 6472; (099) 507 5090; (063) 496 8088 офіс працює із понеділка по п’ятницю з 9:00 до 18:00. Крім того, юристи Проекту проводять регулярні виїзні групові правові сесії та індивідуальне консультування у населених пунктах на підконтрольній Уряду України території.
В Луцьку на стадіоні "Авангард" 6-7 червня проходив легкоатлетичний чемпіонат України з багатоборств серед дорослих та молоді.
Руслан Малогловець, вихованець бригади Андросович (Віктора, Сергія і Раїси ) із Кам'янської ДЮСШ № 3-"Прометей" став срібним призером в десятиборстві серед дорослих, набравши в загальній сумі 7210 очок. Цей показник дозволив нашому земляку виконати норматив майстра спорту, та потрапити до складу збірної України, яка прийме участь в командному чемпіонаті Європи, що відбудеться 1-2 липня в Таллінні (Естонія). А чемпіонський титул здобув львівянин Василь Іваницький, у якого 7624 очка. Третє місце дісталося Валентину Олійнику з Одеси (6643). Сергій Ярохович із Дніпра ввійшов в десятку кращих десятиборців. Він зайняв шосте місце (6371).
РЕЗУЛЬТАТИ Р. МАЛОГЛОВЦЯ
Біг 100 м
1 місце - 11,28 сек (799 очок)
Стрибки в дожину
2 - 7 м 15 см (850)
Штовхання ядра (7 кг 260 г)
1 - 14 м 25 см (744)
Стрибки у висоту
4 - 1 м 89 см (705)
Біг 400 м
3 - 50,60 сек (787)
Біг 110 м з/б
2 - 15,05 сек
Метання диска
3 - 40 м 50 см (675)
Стрибки з жердиною
3 - 4 м 40 см (731)
Метання списа
7 - 41 м 24 см (460)
Біг 1500 м
2 - 4 хв 50,38 сек (616)
Текст Віктора КУЛЕНКА.
К вопросу о местонахождении утраченных гидрографических объектов в окрестностях поселения Романково.
С начала XVII века по настоящее время рассмотрено изменение гидрографии Днепра в исторической местности Каменское-Романково-Верхнеднепровск.
From the beginning of the XVII century and up to the present, a change in the hydrography of the Dnieper river in the historic area of Kamenskoye-Romankovo-Verkhnedneprovsk is considered.
Вопрос определения утраченных географических объектов региона является актуальным, поскольку эти объекты продолжают существовать в информационном пространстве, прежде всего в силу исторической памяти, отраженной в исторических источниках [1]. Более того некоторые объекты имеют потенциал к физическому восстановлению в зависимости от экономических предпосылок, научного обоснования и общественно-исторической значимости.
С легкой руки Левассера де Боплана Гийома (1595-1673), видного французского военного инженера и картографа, интерес к топографическим и гидрографическим картам Украины не иссякает до настоящего времени. Топографическая съемка Среднего Приднепровья проводилась Г. Бопланом в 1639 году, первая карта была напечатана в Данциге в 1648 году. Рассмотрение карты так называемой польской Украины особо ценно в связи с ее описанием [2]. Академик Д.И. Яворницкий, украинский ученый-украиновед (1855-1940), оценивая погрешности карты, отмечал [3], что «при всей неполноте, при всех неточностях… в XVII веке карта Боплана единственный и ничем не заменимый источник». К этому замечанию историка следует добавить и то, что и само по себе описание в оригинале [4] было весьма ценным источником информации. Достаточно отметить последовавшие переводы «Описания…» на английский [5], русский [6] и украинский [2] языки.
В настоящей работе нет необходимости в очередной раз повторять известную цитату Г. Боплана об описании Романовых холма, острова и переправы, неоднократно использованную в современных работах [7-9]. В работе [9] была сделана попытка локализовать местонахождение географических объектов, указанных Г. Бопланом в описании [2]. Согласно выводам этой работы Романов холм (курган по Ф. Макаревскому [10, c. 50]) находится на мысе, выдвинутом в русло Днепра (современный поселок городского типа Днепровское). Бывший Романов остров, располагавшийся ниже кургана, ставший впоследствии частью левого берега реки, оказался затопленным Днепродзержинским водохранилищем.
Во избежание ошибок, возможных при локализации местонахождения утраченных гидрографических объектов в исторической местности Романково, целесообразно рассмотреть в ретроспективе динамику изменения русловых процессов и гидрографии речной поймы в целом. С этой целью изучена картографическая и научная информация, касающаяся указанной местности.
Представляет интерес выяснить также, почему именно в местности, описанной Г. Бопланом, возникло оборонное сооружение под названием Ст. Козак. Сич. (St Kozac Sisza, карта Риччи Зинони 1767 года, квадрат 20)? Какие географические предпосылки явились толчком для колонизации небезопасного в XVII веке края и появления слободы Романково? Преимущества Романова кургана как единственной крепости подробно рассмотрены в работе [9].
В настоящей статье рассмотрены материальные факторы, позволявшие в начале XVII века обеспечивать продуктами и фуражом достаточно большое скопление людей и лошадей. Ф. Макаревский отмечал, что «на Романовом кургане … они (казаки – авт.) жили свободно и безопасно, часто большими ватагами сходились и съезжались на эти места для общих советов и совещаний..» [10, c. 50]. Известно, что активность запорожского казачества приходилась в основном на теплое время года, когда в центральной и южной степи к началу июля разнотравье высыхало, а иногда и выгорало. Поэтому казацкие базовые лагеря – сечи располагались у заливных лугов речной поймы. Особо богатыми природными ресурсами – рыбой, дичью, лесом, разнотравьем отличались днепровские острова и плавни.
Острова
Выше Романова кургана по течению находилась островная группа, состоящая из четырех островов – Фурсина, Седловского (Шапаренкова), Мартынова и Матвеева (Рис. 1). Крупнейший остров этой группы Фурсин (название XIX-XX веков) Д. Яворницкий описывает так: «В росписи 1697 года Хурсин на плане реки Днепра 1780 года, Курсанов на атласе Днепра 1786 года, Харсунов у г-на Бухтеева 3 версты 100 саженей длины (1 верста – 1066,8м; 1 сажень – 2,13 м) и 2 версты наибольшей ширины, против балки Верхней Щуровки и озера Ореховатого с правой стороны» [11, c. 62].
Рис. 1 Группа днепровских островов, расположенных у Романова кургана на фрагменте карты Российской империи 1890 года, квадрат XXVI-13
На карте 1890 года островов, находящихся выше Романового кургана, пять (см. Рис. 1), а не четыре, как у Д. Яворницкого, что можно объяснить динамикой русловых процессов, приведших в конкретном случае к делению одного из островов. Названы только два крупнейших острова Фурсин и Матвеев, остальные на карте показаны безымянными. Вероятно, безымянными на этой карте являются острова, расположенные между Фурсиным, первоначально имевшего меньшие размеры и Матвеевым.
Об этих островах Д. Яворницкий сообщал следующее: «Седловский на плане реки Днепра 1780 года; ему несомненно соответствует остров Шапаренков на атласе Днепра 1786 года, в чем убеждает нас как само расположение острова у правого берега Днепра, так и величина его, на обоих планах показанная одинаково – около 1 версты длины, 200 саженей ширины и одно и то же расстояние – 2 версты от острова Хурсина; расположен против села Шапаренкова, отчего и назван на плане 1786 года Шапаренковым. Мартынов – 1 верста длины и 150 сажен ширины, протянувшийся параллельно Седловскому посреди реки Днепра. Матвеев 3 версты длины и 1 верста ширины, расположен против озер Рудникова и Скрыпайки с левой стороны и хутора Корбовки с правой» [11, c. 63].
В дальнейшем описанная выше островная система объединилась в один крупный остров Фурсин, который представлял собой облесненное по периметру кольцо из бывших островов с внутренним обширным озерно-болотным пространством (Рис. 2). На приведенном на рисунке фрагменте немецкой карты остров назван Murssin.
Рис. 2 Остров Фурсин у Романова кургана на трофейной немецкой 500 метровой карте, квадрат М-36-129-В
До заполнения Днепродзержинского водохранилища остров Фурсин и левобережная Паньковка были любимым местом отдыха жителей Днепродзержинска. Этому способствовали большой маломерный флот днепродзержинцев, дешевизна бензина для двигателей маломерных судов. Близ села Паньковка располагались крупные пионерские лагеря Днепровского металлургического и Приднепровского (шлаковых удобрений) химического заводов.
Далее в описании [11, c. 63] следует остров, на который Д. Яворницкий не обратил внимание в связи с другим названием, большими размерами и удаленностью от нижнего Романково: «Великий на плане реки Днепра 1780 года, Большой Москалев на атласе Днепра 1786 года, Великий остров над Черною Лукою в росписи островов 1697 года …… версты длины почти до двух верст наибольшей ширины расположен против слободы (Щуровки с правой стороны)». В конкретном случае название «Великий» - украинизм означает – большой. Таких Великих гидронимов на Днепре было немало – их появление было обязано существованию групп, среди которых местное население выделяло самый большой – Великий. В работе [9] с использованием документальной базы было показано, что именно часть Большого Москалева, существовавшая в начале XVII века являлась островом Романовым, по малой воде являвшегося рыбацким станом Лубенского Мгарского монастыря [8]. На вопрос, почему этот левобережный весьма узкий в XVII веке остров облюбовали монастырские рыбаки, есть два ответа.
Первый касается обилия рыбы, обусловленной характером местности. Заливные весной острова являлись крупными нерестилищами днепровской рыбы, в периоды сезонных миграций которой поимка большой массы рыбы не представляла сложности даже примитивными орудиями лова. Облегчала лов изрезанность островной системы Фурсин-Матвеев несколькими неширокими протоками, одним из которых был рукав Паньковка.
Второй ответ касается не простых отношений обитателей земель Вольностей войска запорожского (правобережье) с левобережной Гетьманщиной. Свои рыбные угодья, как и остальные, запорожцы охраняли с присущей им жесткостью. Поэтому дислокация рыбаков-монахов на не совсем удобном, однако безопасном острове, была вполне объяснимой. Достаточно отметить, что универсал на рыбные ловли по Днепру при левобережном острове Романове 1689 года монастырю видал гетман И. Мазепа [8], а гетманом «двух сторон Днепра» он стал только в 1702 году.
О том, что Романов остров был низким и затапливаемым свидетельствуют польская карта (Рис. 3), на которой на месте острова наблюдается вогнутость левого берега. Очевидно, геодезическая съемка производилась либо по большой воде весеннего разлива, либо в год с обильным и высоким уровнем водного горизонта. Интересно, что указанная выше карта очень близка известной карте Ф. Шуберта (квадрат XLVII), на которой остров показан (Рис. 4).
Рис. 3 Участок Днепра в районе Романова кургана без острова Романова-Москалева на польской карте, фрагмент квадрата 33 А
Причиной увеличения размеров острова Великого-Большого-Москалева-Романова за 250 лет после экспедиции Г. Боплана является особенность гидрологического режима реки ниже Романова кургана. Гранитный выступ подножия кургана в русло ориентировал свальное течение в сторону левого берега. Свальное течение транспортировало массу наносов к левому берегу, обеспечивая рост и поглощение берегом левобережных островов. Это закономерное явление в конкретных гидрологических условиях привело вначале к увеличению площади Романового острова, а затем к слиянию с левобережным массивом. Увеличению размеров острова способствовало также прогрессирующее зарастание как рукава Днепра, отделявшего остров от левого берега, так и левого берега самого острова. Как влияет процесс зарастания на гидрологический режим реки сегодня можно наблюдать на примере мелеющего и исчезающего Слюсарева речища (рукава между островами Зеленым и Безымянным). В начале XX века Романов остров как географический объект естественным путем прекратил существование, а территория левого берега, частью которой стал бывший остров, в 1963-1964 гг. оказалась на дне Днепродзержинского водохранилища. Переправа в ухвостье бывшего Романового острова периодически использовалась до момента затопления.
Рис. 4 Гидрография Днепра в окрестностях поселения Романково на карте Ф. Шуберта 1842 года (фрагмент квадрата XLVII)
По свидетельству Г. Боплана в начале XVII века ниже острова Романова островов не было [2]. На картах конца XVIII века в пределах старого Романково (от Аулов до Романковской заборы) Д. Яворницкий обнаружил четыре острова – два левого берега Шелюговатый и Голый, один по центру русла – Просеред и один правого берега – Великий или Романов.
Характеристику этим островам Д. Яворницкий дал следующую: «Шелюговатый или Голый на плане 1780 года, Шеленговатый на атласе Днепра 1786 года, 1 версты длины и версты ширины, расположен против балки Мамраковой и села Аул екатеринославского уезда с правой стороны. Голый на 50 саженей ниже Шелюговатого, очевидно, принятый составителем плана реки Днепра 1780 г. За одно с Шелюговатым, поставленный отдельно на атласе Днепра 1786 г. 1 верста 225 саженей длины и 300 саженей ширины. Просеред на атласе Днепра 1786 года параллельно Голому, 1 версты 100 саженей длины и 300 саженей ширины; ему соответствует безымянный остров на плане реки Днепра 1780 г., стоящий на одну версту выше села Романкова, против ветки Ясиноватой с правой стороны» [11, c. 36].
На вопрос, где были левобережные острова Шелюговатый и Голый, дает ответ топографическая карта. На немецкой трехкилометровой карте 1943 года видно (Рис. 5), что от села Паньковки вниз по течению протянулась цепь вытянутых озер-стариц, бывшего левобережного рукава Днепра, законченная заливом Кривец (ныне рукав Кривец ниже плотины ГЭС). Этот бывший рукав, обозначенный озерами Беркут, Ткачево, Резиковатое, заливом Кривец (см. Рис. 1) в разное время отделялся от левого берега островами Романовым (Москалевым), Шелюговатым и Голым. На карте Ф. Шуберта (см. Рис. 4) напротив верхнероманковской (Аульской) церкви показал залив, отделявший в прошлом Голый от верхнего Шелюговатого. Мог ли Г. Боплан в процессе съемки местности не заметить эти сотрова? Мог по той причине, что и правый берег Шелюговатого и Голого был вытянут в одну линию, а небольшое расстояние между островами 50 сажен могло быть скрыто растительностью, прежде всего тростником и рогозом. В межень острова могли соединяться .
Рис. 5 Цепь водоемов, состоящих из озер-стариц и залива Кривец на месте бывшего левобережного рукава Днепра (фрагмент трофейной немецкой карты 1943 года, квадрат Y 49)
А далее Д. Яворницкий делает отступление от своей методики рассмотрения островов на картах 1780 и 1786 годов и локализации объектов относительно современных ему гидронимов и топонимов прибрежной местности. Относительно увиденных возле нижнего Романково правобережного острова историк писал: «Великий остров, названный в известном сочинении французского инженера Боплана в XVII веке…. Видимо ему соответствует остров Романков, расположенный среди Днепра, как раз против церкви Романкова екатеринославского уезда и имеющий около двух верст длины и одну версту ширины …» [11, c. 63]. С предположением академика нельзя согласиться уже по той простой причине, что во французском оригинале «Описания Украины» Г. Боплана гидронимов Великий и Романков нет, есть Romanow [4]. Более того, как это показано в работе [9], ни одно из уточнений Боплана по привязке острова к местности относительно острова Великого-Романкова не может быть использовано.
Возникает закономерный вопрос, почему при описании острова Романкова Д. Яворницкий сделал отступление от изучения рукописных карт «плана реки Днепра с разделением островов» 1780 года Арапова и «Атласа реки Днепра» 1786 года адмирала П.И. Пущина? Ведь эти карты академик считал особо ценными и уникальными. В связи с этим неясно, откуда были взяты размеры острова, указанные автором в его описании [11, c. 63].
Безымянный остров правого берега напротив поселения Романково показан на карте Ф. Шуберта, на девятиверстовой карте И. Стрельбицкого 1865 года и трехверстовой карте 1890 года – острова у правого берега возле нижнего Романково нет. На немецких 500-метровой и трехкилометровой, датированной мартом 1943 года картах, на месте острова показан полуостров. Полуостров ограничен с юго-восточной стороны заливом, бывшим рукавом Днепра, названный уроженцем нижнего Романково Г. Кузнецовым речищем Старицей [12, c. 10], причем на рукописной карте Г. Кузнецова показан не залив, а речной рукав-речище (Рис. 6).
Рис. 6 Остров Самосеев-Романков на карте уроженца Романкового Г. Кузнецова. Рисунок 2009 года из научно-популярного издания Н. Булановой [12]
Дорога от села Романково к переправе через Днепр пересекала Романков остров (полуостров) почти по середине (у Г. Боплана переправа указана ниже острова через одно русло). Романковская переправа по Г. Кузнецову шла через речище Старицу (залив на немецких картах), через русло Днепра и далее через заливы Дерикачка и Кривец, т.е. через четыре водных преграды разной ширины. Такая переправа в условиях пограничья и военной угрозы была опасной (засады могли быть как на полуостровах, так и на левом берегу). Эта переправа была оправданной в мирное время исходя прежде всего из хозяйственной ценности левобережных полуостровов и куриловских плавней, а также кратчайшего пути между нижним Романково и Куриловкой. В конце 50-х начале 60-х годов XX века вследствие проведения гидротехнических работ при строительстве ГЭС полуострова стали островами, а заливы Дерикачка и Кривец стали рукавами Днепра. В семидесятые-восьмидесятые годы XX века верховье острова Дерикачка «колонизировали» отдыхающие «самоселы», а на острове Кривец располагались туристические базы предприятий – вагонного, цементного и других заводов Днепродзержинска. На заливных лугах острова жители Куриловки заготавливали сено.
При строительстве Среднеднепровской (Днепродзержинской) ГЭС низовье Романкова полуострова использовали как часть площадки для строительства гидроузла. Верхняя часть полуострова ушла под воду при затоплении водохранилища. Облесненная в прошлом территория бывшего острова отмечена затопленной вырубкой на фрагменте карты электронной лоции Днепра (Рис. 7).
Рис. 7 Территория затопленной вырубки на бывшем Романковом острове, отмеченная на электронной навигационной карте UA8NO435 «Аванпорт Каменское» (лист альбома 3531-16А)
Описывая характеристики островов, находящихся ниже Романково, Д. Яворницкий снова использовал картографическую информацию 1780-1786 годов. В частности о современном для нас острове Зеленый, через который положен мостовой переход, историк писал: «Слюсарев на атласе Днепра 1786 года, без названия на плане днепра 1780 года 2 верст длины и 200 саженей наибольшей ширины, расположен выше села Каменского с правой стороны» [10, c. 63]
ВЫВОДЫ
1. Острова Романов и Романков в окрестностях исторического поселения Романково являлись разными географическими объектами.
2. Левобережный Романов остров находился ниже (по течению) и недалеко (примерно в двух километрах) от подножия Романова кургана. Вследствие особенностей протекания русловых процессов в конкретной местности в XVIII-XIX веках остров увеличивался в размерах, на разных картах в разное время он был отмечен как Великий остров над Черною Лукою (1697 г.), Великий (1780 г.), Большой Москалев (1786 г.), Безымянный (1842 г.). На рубеже XIX-XXвеков в результате слияния с левым берегом Днепра остров как географический объект прекратил существование. В ухвостье Романового острова в начале XVII века, вероятно и ранее, находилась Романова переправа.
3. Правобережный остров Романков, безымянный на карте Ф. Шуберта 1842 года, Великий по Д. Яворницкому (конец XIX века), Самосеев, Самусийка в первой половине XX века в зависимости от гидрологического режима реки периодически соединялся с правым берегом Днепра, превращаясь в полуостров. Этот географический объект находился примерно в семи километрах (вниз по течению Днепра) от Романова кургана и примерно в пяти километрах вниз от Романового острова. Через Романков-Самосейку была проложена дорога к переправе местного значения с условным названием «нижнее Романково-куриловка». Романков остров (полуостров) прекратил существование в результате антропогенного воздействия в 1963-1964 годах. Поскольку основная, верхняя по течению, часть острова находится в затопленном состоянии (как возвышенность на дне водохранилища), объект физически утраченным считать нельзя.
4. Острова в окрестности поселения Романково, как неотъемлемая часть Днепровских плавней, представляли собой не только важную составляющую исторического ландшафта, но и объекты высокой хозяйственной и рекреационной ценности, особенно в условиях промышленного региона.
Литература:
1. Троценко А.В. Утраченные объекты природного наследия (на примере Днепропетровской области Украины) / Псковский региональный журнал. – 2004. - № 4. – С. 96-105.
2. Г.Л. де Боплан Опис України // Пер. з фр. Я.І. Кравця, З.П. Борисюк. – К. – 1990. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/boplan/opys.htm
3. Яворницкий Д.И. Карты Украины и Запорожья и планы р. Днепра // Труды XIII Археологического съезда в Екатеринославе. – 1907. – С. 51-60.
4. Beauplan G. Description d'Ukranie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne. Contenues depuis les confins de la Moscovie, insques aux limites de la Transilvanie. Ensemble leurs moeurs, facons de viures, et de faire la Guerre. – Rouen, Chez Jacques Cailloue, 1660. – Режим доступу: http://litopys.org.ua/boplan/bop07.htm
5. Beauplan A Description of Ukraine. – New York, 1959. – Режим доступа: http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/10881/file.pdf
6. Боплан. Описание Украины. – СПб.: Тип-я Карла Крайя. -1832. – 179с. – Режим доступа: http://elibrary.orenlib.ru/index.php?dn=down&to=avtoropen&id=1891
7. Кам’янське та його околиці середини XVIII – початки XX ст.: топонімічний словник / [авт.-упорядник Н.М. Буланова, О.М. Самойленко, Л.А. Кравцова]. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2010. – 108 с.
8. Харлан О.В. Місцезнахоження козацьких культових споруд в колишньому поселенні Романково. – Режим доступу: http://disk-sport.com/index.php/istoriya/2945-mistseznakhodzhennya-kozatskikh-kultoviikh-sporud-v-kolishnomu-poselennyu-romankovo
9. Крячко Г.Ю., Валуева Н.Н. О местонахождении некоторых географических объектов в исторической местности Каменское-Романково-Верхнеднепровск. – Режим доступа: http://disk-sport.com/index.php/istoriya/4959-o-mestonakhozhdenii-nekotorykh-geograficheskikh-ob-ektov-v-istoricheskoj-mestnosti-kamenskoe-romankovo-verkhnedneprovsk
10. Макаревский Ф. Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської Єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. – Д.: Дніпрокнига. – 2000. – 1080 с.
11. Яворницкий Д.И. Вольности запорожских казаков. – СПб. – 1898. – 405 с.
12. Буланова Н.М. Кам’янські етюди в стилі ретро. Видання друге, оновлене і доповнене. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011. – 240 с.
Г.Ю. Крячко, Н.Н. Валуева
Про дружбу говорили в бібліотеках Кам'янського дорослі і діти. Тут пройшли заходи, присвячені Міжнародному дню друзів.
«Дружба - це ...» - тема літературно-конкурсної програми,яка була організована на абонементі Центральної міської бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка для дітей другого загону пришкільного табору СШ №34. Юні читачі познайомилися з історією свята, книгами дитячих письменників про дружбу.
У програмі були: квест, вікторини, ігри, які можна пройти тільки компанією з двох, трьох або чотирьох друзів. Тих, хто пройшли всі конкурси, чекали призи.
Захід «Діти, давайте жити дружно» відбувся в читальному залі бібліотеки. У ньому взяли участь дітлахи третього загону пришкільного табору школи №34. Школярі познайомилися з літературою, віршами, музикою, мультфільмами, які присвячені дружбі.
А закінчилося свято переглядом мультиків про дружбу.
У юнацькому відділі побували діти з першого загону шкільного табору. Для них бібліотекарі підготували вікторину, загадки про дружбу і фільм «Пелікан» про дружбу хлопчика і птиці.
Міжнародний день друзів - це відмінний привід написати, зателефонувати своїм друзям або зустрітися з ними в рідній і дружній компанії, поділитися відмінними спогадами і хорошими новинами.
Тетяна Дороніна, заступник директора по рекламі і маркетингу Кам'янської ЦБС.
Кам'янський індустріальний коледж 8 червня на декілька годин перевтілився в острівець японської культури. На вході в учбовий заклад гостей зустрічали дівчата, одягнені в кімоно, та хлопці з прапорцями Японії і України. Повсюди висіла символіка країни Вранішнього Сонця. На стінах холу розмістилася фотовиставка. Все це входило в програму фестивалю, який проводився в рамках року Японії в Україні і був приурочений до 25-річчя встановлення українсько-японських дипломатичних стосунків.
Директор навчального закладу Сергій Петрович Бажан відкриваючи фестиваль, привітав гостей і студентів із цим святом. "Співпраця Кам'янського індустріального коледжу із амбасадою Японії в Україні розпочалася в 2015 році. Ми брали участь у грантових програмах, але поки нічого не виграли, - посміхаючись розповів Сергій Бажан. - Вважаю, що не тільки для коледжу, а й для міста така співпраця в перспективі була б дуже корисною. Зовсім недавно за Кіотським протоколом наша міська поліція отримала японські автомобілі. А в нашому коледжі випускаються фахівці, які обслуговують цю автотехніку (обслуговування і ремонт обладнання тракторів, автомобілів і двигунів, - прим. автора). Мені дуже приємно, що індустріальний коледж може долучитися до програми святкування року Японії в Україні. Цей фестиваль проводиться за підтримки посольства Японії в Україні при участі україно-японського центру КПІ імені Ігоря Сікорського. Нехай в нашому місті сьогодні хоч на декілька годин буде Японія".
Сергій Бажан представив шановних гостей: керівника-координатора проектів україно-японського центру КПІ імені Ігоря Сікорського Вікторію Мирончук, майстра каліграфії Хітоші Макомура, майстра суміє (малювання тушшю) Ольгу Зен, майстра ікебани (складання букетів) Олену Капранову.
Вікторія Мирончук, привітавши присутніх, наголосила, що Кам'янський індустріальний коледж офіційно включений до програми посольства Японії по святкуванню року Японії в Україні. "Можливо в майбутньому ваша доля колись приведе до Японії. І тоді ви можете скажете: о, це я вмію, я навчався цьому, про це я знаю", - відзначила вона.
Японія незвичайна країна. Чудові традиції, дивовижна культура, цікава архітектура. Все це гармонійно межує з найпередовішими сучасними технологіями. А ще - це перша країна на планеті, над якою сходить сонце і починається новий день. Тому Японію. назвивають країною Вранішнього Сонця. А самі жителі країни називають її Ніппон, що можна перекласти, як місце, де сходить сонце. Прапор Японії - сонячний прапор - являє собою біле полотно з великим червоним колом всередині, яке являє собою сонце, що сходить. Імператорська печатка Японії - символ в вигляді жовтої або помаранчової 16-пелюсткової хризантеми. Все це можна було побачити в холі на фиставці робіт японських фотохудожників "Подорож до Кіото. Традиції та сучасність", а також в відеофільмові, представленого глядачам.
Вікторія Мирончук розповіла про символи та історію створення кімоно, яке демонструвала модель - студентка коледжу.
Багато українців цікавляться японськими бойовими мистецтвами кендо, айкідо, дзюдо, карате, ніндзюцу. В індустріальному коледжі вже багато років працює секція східних єдиноборств кіокушинкан карате під керівництвом тренера Романа Кашири. Майстер чорного поясу другого дану ознайомив присутніх з історією виникнення карате. Разом з своїми вихованцями він продемонстрував деякі розділи цього єдиноборства.
Члени танцювальної студії "Натхнення" показали танець з віялами, в костюмх, які були люб'язно надані україно-японським центром КПІ імені Ігоря Сікорського.
В Японії дуже поважають тих, хто вивчив хоча б два слова їхньою рідною мовою. Тому для гостей, особливо для тих, хто приїхав з далекої Японії, дівчата подарували пісню "Каникулы любви" на японській мові (у нас вона називається "У моря, у синего моря", - прим. автора). З великим задоволенням їм підспівував Хітоші Макомура.
Після офіціальної частини присутні могли випробувати своє вміння на майстер-класах з каліграфії, суміє, ікебани.
ДОВІДКА
Емблема фестивалю автора японського дизайнера Томмі Кавай: японський сонячний диск і пасхальне яйце, на якому вписано число 25, що символізує 25-річчя з дня встановлення японо-українських відносин.
Текст Віктора КУЛЕНКА.