На фото з архіву сім`ї Кульвінських: трудящі ДДРЕС на Дніпрі. Середина 50-х років.
До кінця XIX століття ніхто і знати нічого не знав про чоловічі труси. Тільки на рубежі XIX і XX століть представники знаті почали показуватися в місцях відпочинку, на пляжах і курортах, у чомусь, що нагадувало в якійсь мірі цей предмет одягу.
У 1930 році вся радянська країна стає суцільним стадіоном. У кожному кіножурналі показують бадьорих і енергійних фізкультурників. На першотравневі паради не тільки в Москві перед урядовою трибуною, а й по всій країні виходять колони молоді та школярів. Всі вони одягнені в труси і майки і браво марширують під звуки спортивного маршу. В результаті труси і майки стають символом справжніх чоловіків, їх популярність зростає. Молоде покоління обирає спортивний стиль одягу. Чоловіки наслідують кумирам спорту, тому кальсони стають все менш популярними і замінюються трусами. Просунуті містяни, в тому числі і дніпродзержинці, з гордістю стали виходити на кухні комунальних квартир в такому спортивному одязі, шокуючи своїх не надто молодих сусідів.
Якщо жіноча мода згодом змінювалася, то радянський чоловік у 30-х виглядав так само просто, як і в 60-х. "Сильна стать" носила білі кальсони, майки та безформні чорні труси, які пізніше назвали "сімейними". Існував навіть радянський стандарт трусів середнього розміру, який повинен був підійти для всіх. Плавки державні підприємства майже не випускали, тому на пляж чоловіки надягали звичайні труси. Це були виключно чорні або темно-сині вироби, що мали довжину в півметра і ширину нижньої частини однієї холоші в 65 сантиметрів.
Такий одяг коштував недорого, був універсальним - підходив кожному члену сім'ї, починаючи від молодшого сина і закінчуючи батьком сімейства. Він добре стирався, швидко висихав, тому всі хлопці протягом літа бігали по дворах тільки в одних широких трусах, які отримали назву парашутів.
У них не соромно було сісти за обідній стіл в родинному колі або посидіти у дворі з друзями, граючи в карти, доміно або шахи чи шашки. Сімейні труси стали універсальним домашнім одягом. Іноді і жінки одягали це чоловіче вбрання.
На фото: по центру Михайло Кульвінський. Середина 50-х років.
Кожна поважаюча себе матір сімейства вміла шити одяг. Дівчаток на уроках праці вчили цьому ще в молодших класах. Разом з фартухами і спідничками, в їх підручнику була і форма сімейних трусів. За традицією дешеву тканину для суконь купували довжиною в кілька метрів. Потім з неї шили обнови для всіх. Халати і сарафани - для дівчаток і жінок, а сімейні труси - для чоловіків і хлопчиків.
Речі, шиті вручну, були яскравими і строкатими. Вони відрізнялися від чорних і синіх сатинових "сімейок", куплених в магазині, і з часом стали кращими. Тому і промислове виробництво ближче до сімдесятих років починає випускати сімейні труси для чоловіків не тільки з сатину, але з інших видів тканин, причому різних кольорів і моделей.
Відділеня Кам'янської "Укрпошти" № 51937, яке працювало на Наддніпрянському проспекті, 1-В (колишньому 50 років СРСР) 24 червня 2022 року відкрилося за новою адресою - проспект Перемоги, 4-Д. Воно розмістилося у приміщенні між аптекою та магазином, що біля "АТБ" на одинадцятому мікрорайоні.
Фото с сайта https://nashreporter.com/
У столиці України 25 червня завершився благодійний відкритий Кубок Києва серед футболістів старше сорока років.
В змаганнях прийняли участь п`ять колективів. Головний приз вибороли футболісти "СКВ-Комфортне місто" (Сєвєродонецьк), що являються переселенцями в місті Кам'янське. Команда виграла всі чотири матчі з різницею забитих і пропущених мячів 10:3. Друге місце посіла "Ніка" з міста Богуслав, що на Київщині. Третьою стала команда УФАМ.
"Дякую всіх хлопців, хто приїхав з усіх куточків нашої улюбленої України. Завдання мінімум – побачитися, максимум – перемогти ми виконали. Дякую всіх уболівальників, хто нас підтримував морально та на стадіоні, організаторів (в особі Вадима Каганова), хто продовжує нам футбольне життя, і, звісно, наших керівників Олега Жебського та Андрія Блінова", - написав на своїй сторінці у Facebook Денис Зезюлін.
У місті Спішська Нова Весь 25 червня завершився відкритий чемпіонат Словаччинни з ММА.
В змаганнях прийняв участь єдиний українець, який представляв Кам`янський клуб "Герць-ММА". Богдан Богодюк бився у ваговій категорії 56,7 кг серед суперників вікової категорії 12-14 років. Як повідомив його тренер Антон Єрмашкевич, перший бій Богдан програв за очками. А в поєдинку за третє місце виграв у свого візаві больовим прийомом на руку у другому раунді.
Відео https://www.facebook.com/100022080156957/videos/416788957002527
У польському місті Хочево з 17 по 19 червня проходив другий Чемпіонат Світу зі скандинавської ходьби (II World Nordic Walking Championship).
На дуже складній трасі в мальовничому Копаліно за нагороди змагались майже тисяча спортсменів із десяти країн світу. "Скандинави" різних вікових категорій проходили п`яти, десяти кілометрові та півмарафонську дистанції.
У чемпіонаті брали участь 64 українські спортсмени, які представляли свої клуби та Українську Федерацію Скандинавської ходьби (UNWF). Серед них – аматори і спортсмени, чемпіони світу та Європи зі скандинавської ходьби, люди старшого віку, дорослі і діти. Серед них були і представники Кам`янського клубу скандинавської ходьби "Кураж" Світлана Болдирєва і Валентин Засоба. Змагаючись у віковій категорії понад 60 років, Світлана Болдирєва серед 140 учасників посіла сьоме місце, що для спортсменки, яка займається скандинавською ходьбою тільки два роки, можна вважати чудовим результатом.
В обласному центрі цими вихідними (24-25 червня) відбувся благодійний турнір "Разом до перемоги" з художньої гімнастики на підтримку Збройних Сил України, в яких змагалися майже три сотні спортсменок Дніпропетровщини (Дніпро, Камянське, Кривий Ріг, Павлоград) та Запоріжжя і Харкова.
За повідомленням групи Кам`янської Дитячо-юнацької спортивної школи № 4 на сторінці у Facebook, 24 вихованки тренерської бригади Лариси Заєць (в тексті бр. Л.З), а також Інни Козбанової (тр. І.К.) із спортшколи посіли призові місця (14+7+3).
ПЕРШЕ МІСЦЕ
Стьопіна Кіра (бр. Л.З.)
Неклеса Карина (бр. Л.З.)
Неклеса Крістіна (бр. Л.З.)
Колінчак Олександра (бр. Л.З.)
Єфимчук Марія (бр. Л.З.)
Пашук Катерина (бр. Л.З.)
Паньківська Марія (бр. Л.З.)
Павлінська Софія (тр. І.К.)
Калініна Дарина (тр. І.К.)
Шульга Софія (тр. І.К.)
Шерстюк Марія (тр. І.К.)
Єфіменко Дар’я (тр. І.К.)
Дегтяр Злата (тр. І.К.)
Чечель Еліна (тр. І.К.)
ДРУГЕ МІСЦЕ
Бурхович Марія (бр.Л.З.)
Неклеса Ксенія (бр.Л.З.)
Клименко Кіра (бр.Л.З.)
Морозенко Софія (бр. Л.З.)
Григор‘єва Єлизавета (тр. І.К.)
Яценко Анастасія (тр. І.К.)
Швець Діана (тр. І.К.)
ТРЕТЄ МІСЦЕ
Іванець Діана (бр. Л.З.)
Тернавська Мар'яна (бр. Л.З.)
Оголь Анна (тр. І.К.)
На фото: Парад велосипедистів, присвячений VI Всесвітньому фестивалю молоді і студентів. 1957. По середині Тетяна Кульвінська, трудяща ДДРЕС.
Термін "велосипед" (vélocipède) придумав французький винахідник Жозеф Ньєпс. Він модернізував самокат Дреза, забезпечивши його сідлом із змінною висотою та назвав цю конструкцію звичним нам словом "велосипед". Цікаво, що Жозеф Ньєпс прославився не як конструктор велосипеда, а в першу чергу як творець геліографії і один з перших винахідників фотографії.
У 1839 році шотландський коваль Кіркпатрік Макміллан удосконалив винахід Карла Дреза, оснастивши його педальним приводом. Педалі чинили не звичний нам круговий, а зворотно-поступальний рух і штовхали заднє колесо, з яким були з'єднані металевими стрижнями за допомогою шатунних передач.
У 1868 році французька фірма "Мейер і Ко" розпочала виробництво велосипедів з ланцюговим приводом на заднє колесо. Велосипедний ланцюг на цій конструкції розміщувалася праворуч від рами, і ця традиція збереглася до сих пір. Справа в тому, що раніше, вершники сідали на коня, як правило, з лівого боку. Це пояснювалося тим, що багато кавалеристів носили шаблі біля лівого стегна, які заважали б посадці з правого боку. На перші велосипеди люди теж сідали за звичкою з лівого боку, як і на коня. Тому, щоб ланцюг і провідні зірки не заважали посадці, їх розмістили праворуч від рами.
На фото: Толя і Вова Термінак. 02.08.1954.
